Загальна предметна віднесеність


Віднесеність концептуального значення до цілого класу денотатів. Наприклад, слово кінь позначає будь якого коня.

Конкретна предметна віднесеність

Віднесеність концептуального значення до певного, одиничного денотата. Власні імена мають тільки конкретну предметну віднесеність ( Черкаси, Карпати).Загальні назви у мові мають тільки загальну віднесеність, а в мовленні – як загальну так і конкретну.

Віднесеність слова до предмета називають денотативним значенням. Прикладом до лексичного значення слова є наприклад: за́мок (великий будинок, де раніше жили королеви, що зберігся до нашого часу), або ж замо́к (що вішається то на гаражі, то на погреби тощо). Отже лексичне значення слова може бути багатогранним.

Відношення слово-поняття

Поняття – результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за певними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками ( стіл – будь якої форми). Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням. Необхідно розрізняти побутові й наукові поняття. Відмінність між побутовими й науковими поняттями фіксують тлумачні й енциклопедичні словники. В тлумачному вода – прозора рідина, що утворює струмки…, в енциклопедичному – оксид водню, H2O, найпростіша речовина.

Терміни слово і поняття не збігаються: по-перше слово може позначати декілька понять; по-друге, одне поняття може виражатися декількома словами; по-третє, поняття може виражатися сполученням слів. Значення слова є ширшим від поняття. Поняття ж є глибшим від значення.

Відношення слово-слово

Значення слова існує не само по собі, а в певному відношенні зі значеннями інших слів. Близькі і протилежні за значенням слова уточнюють семантику слова, визначають для нього певні семантичні межі. Значення слів, таким чином, є системно зумовленими. Пор: сир – укр., сыр, творог –рус,. Співвідношення слова з іншими словами в лексичній системі визначається його структурне значення.

2) Слово — это основная единица языка, представляющая собой звук или комплекс звуков, обладающая значением и служащая для наименования предметов, явлений, действий, признаков, количеств, состояний и т. д.
Каждое слово имеет: 1) свою звуковую оболочку; 2) оп­ределённое морфологическое строение.
Из слов складываются словосочетания (красивое платье, иду в школу, много работает) , а из словосочетаний — предложения. С помощью предложений человек выражает свои мысли и общается с другими людьми.
Совокупность всех слов русского языка образует его словарный состав.
Слово, важнейшая структурно-семантическая единица языка, служащая для наименования предметов, процессов, свойств. В структурном отношении Слово (единица языка) состоит из морфем (в т. ч. и из одной — «там» , «вчера») , от которых отличается самостоятельностью и свободным воспроизведением в речи, и представляет собой строительный материал для предложения, в отличие от которого не выражает сообщения. Основной тип Слово (единица языка) — простые знаменательные Слово (единица языка) («дом» , «хлеб» , «ходить» , «большой» ) — характеризуется: структурной оформленностью (наличие собственного и единого ударения; пограничные звуковые сигналы; невозможность пауз внутри Слово (единица языка) и их возможность между словами; непроницаемость, т. е. невозможность включения других Слово (единица языка) в его состав, и др.) ; семантической идиоматичностью (произвольность связи звукового комплекса с определённым значением) ; автономной номинативной функцией (способность самостоятельно обозначать предметы или явления действительности, с которой связаны воспроизводимость Слово (единица языка) в речи, их изолируемость и способность выступать в качестве минимума предложения).

 

10. Денотативне та конотативне значення.

Денотативне значення пов'язане безпосередньо з денотатом - об'єктом визначення. Об'єкти, що їх визначає мовне значення, неоднорідні.

Коннотативне значення - це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до коннотативного значення слова woman англійський мовознавець Д.Ліч відносить не лише фізичні, але і психічні і суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); їй можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж antics. Penguin Books. Harmondsworth, 1974

 

11. Види мотивації слів.

 

12. Система значень слів, види лексичних значень.

1) Співвідношенням слова з іншими словами в лексичній системі мови визначається його структурне значення.

За характером відношення до позначуваного об'єкта розрізняють значення прямі й переносні.

Прямі значення безпосередньо називають явища дійсності. Наприклад: сім'я з трьох осіб, красиве обличчя, ключ від дверей, хлопчик іде, камінна стіна, світлий день.

Переносні значення є вторинними, тобто похідними від прямих, й опосередковано через прямі значення називають явища дійсності: сім'я мов, обличчя театру, ключ від серця, час іде, камінна душа, світлі думки.

Вторинні (переносні) значення можуть утрачати зв'язок із основними. Так, англ. table "стіл" означало "кам'яна дошка", switch "вимикач" - "прут", travel "подорож" - "праця", harvest "урожай" - "осінь"; нім. Rede "мовлення, промова" мало значення "відповідальність", machen "робити" - значення "місити тісто", a Sache "діло, річ" - значення "судовий розгляд справи, судовий спір".

За синтагматичною зумовленістю значення поділяються на вільні й зв'язані.

Вільні значення.

Вживання цих значень не має жодних, крім логічних, обмежень. Так, зокрема, номінативне значення є вільним, бо воно може вільно поєднуватися з певним колом слів (тут обмеження на сполучуваність мають предметно-логічний характер). Наприклад, слово білий у значенні "який має колір снігу" поєднується з назвами всіх предметів, що можуть мати такий колір, а слово дерев'яний сполучається з усіма назвами предметів, зроблених із дерева (білий сніг, біла крейда, біла мука, білий папір, біла стіна та ін.; дерев'яний стіл, дерев'яний будинок, дерев'яна коробка, дерев'яні двері, дерев'яний стелаж, дерев'яна ложка тощо).

Зв'язані значення.

Ці значення можуть реалізуватися за певних синтагматичних умов. Серед зв'язаних значень розрізняють фразеологічно зв'язані, синтаксично і конструктивно зумовлені.

Фразеологічно зв'язані значення - значення слова, які реалізуються лише в певних сполученнях. Так, скажімо, слово білий реалізує значення "який виділяється чимсь незвичайним" лише в словосполученні біла ворона, слово дерев'яний має значення "обезцінений" лише з назвами грошових знаків (дерев'яний рубль). Значення "приємний за тембром" слово малиновий реалізує у словосполученні малиновий дзвін. Рос. потупить значення "опустити" має у словосполученнях потупить взор, потупить глаза, потупить голову (див. неможливість потупить белье в воду, потупить вниз руки).

Синтаксично зумовлені значення - значення, які реалізуються тільки в певній синтаксичній позиції. Так, наприклад, значення "безхарактерна людина, телепень" у слові шляпа реалізується тільки в тому випадку, коли це слово виступає присудком: "Тоді він шляпа, коли не бачить, що під носом робиться" (О. Корнійчук).

Конструктивно зумовлені значення - це такі значення, які реалізуються лише в певних конструкціях. Наприклад, значення "виражати своє ставлення до якихось подій, явищ тощо в слові відгукнутися реалізується тільки в конструкції відгукнутись на щось (дієслово + прийменник ка+ іменник у знахідному відмінку), а значення "позначитися на кому-, чому-небудь" - у конструкції відгукнутися в (на, по) чому (дієслово + прийменник в, на, по + іменник у місцевому відмінку). Пор. ще: грати на скрипці "виконувати що-небудь на музичному інструменті", грати в футбол "брати участь у грі", грати життям "поводитися з чимсь як з іграшкою"; рос. вертеть сигаретой "повертати в різні боки", вертеть сигарету "скручувати, робити, виготовляти".

 

2) Найчастіше в сучасних лексикологічних дослідженнях виділяються наведені нижче типи лексичного значення.

 

За способом номінації, тобто за характером зв'язку значення слова з об'єктом дійсності, виділяються два типи лексичних значень — пряме (номінативне, основне) і непряме (переносне). Слово, яке має пряме (номінативне) значення, прямо вказує на об'єкт, тобто воно безпосередньо співвіднесене з поняттям або окремими його ознаками. Прямим називають значення слова, найменше зумовлене його сполучуваністю. Пряме значення чітко визначене парадигматично.

Непрямим (переносним) називається значення слова, зумовлене появою асоціацій, що поєднують один предмет з іншим. Переносне значення з'являється в результаті переносу прямого позначення об'єкта на новий об'єкт. Переносні значення є вторинними. Поняття "первинне" і "вторинне" поширюються лише на сучасний стан лексики, тому терміни "пряме", "номінативне" є пріоритетними порівняно з термінами "основне", "головне".

Отже, залежно від характеру номінативної функції, зв'язку слона з предметами та явищами дійсності розглядають два типи лексичних значень: прямі й переносні. Переносні значення, у свою чергу, можуть бути поділені на переносні зі стертою образністю (дощ іде, носик чайника, ніжка столу) і переносно-образні (залізні нерви).

 

За ступенем семантичної вмотивованості виділяються непохідне (немотивоване, первинне) і похідне (мотивоване первинним, вихідним значенням, вторинне) значення. Різними за характером і ступенем вмотивованості можуть бути і прямі, і переносні значення.

 

За можливістю лексичної сполучуваності, або видом синтагматичних відношень між словами, виділяють значення вільні й нецільні. Значення слів, що мають відносно широку сполучуваність, називаються вільними. Вільні значення мають, наприклад, слова вода, волосся, дерево та багато інших. "Свобода" лексичної сполучуваності — поняття відносне, оскільки вона обмежена предметно1 логічними відношеннями слів у мові. Так, виходячи з предметнологічних зв'язків, не можна поєднати слово вода зі словами дерев'яна, цікава, пухнаста тощо.

 

13. Синоніми, антоніми, омоніми.

Сино́німи (грец. synonymos — «одноіменний») — це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Види синонімів

Морфологічні синоніми

Це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє — гуля, співає — співа, літає — літа, питає — пита, стрибає — стриба, лунає — луна.
Перші компоненти цих синонімічних пар — нейтральні з погляду літературної нормативності, другі — літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе, робе, баче, любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому — діалектні.
Форми прикметників на зразок: синьому — синім, білому — білім, великому — великім.

Синтаксичні синоніми

Різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки. Напр.: Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам. — Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам. Порівняно з нейтральним першим реченням друге має розмовне забарвлення. Одним із виявів синтаксичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень: Я їду працювати в Одесу, бо дуже люблю це місто. -Я їду працювати в Одесу — дуже люблю це місто.

Словотвірна синонімія

Наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико — стилістичними відтінками: писав, написав, понаписував, пописав; темніти — темнішати, біліти — білішати; їсти, їстки, їстоньки; спати, спатки, спатуні, спатунечки.[Кочерган М. П."Вступ до мовознавства", 2008, 150]

Фразеологічні синоніми

Варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Так, на поняття «бути байдужим до чогось»: тримати нейтралітет, моя хата скраю, про мене — хай вовк траву їсть, наше діло півняче: проспівали, а там хоч не розвидняйся. Про розумово неповноцінну людину кажуть: не сповна розуму, губляться ключі від розуму, вискакують клепки, не варить баняк (вжив. на Галичині), у голові літають джмелі, замість мозку росте капуста, нема лою під чуприною.
На грунті української мови можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови.

Фонетичні синоніми

Фонетичні синоніми, точніше, дублети — різні форми того самого слова, що з'являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення — ймення, іти — йти, учитель — вчитель, уже — вже, узяти — взяти, імла — мла, іржа — ржа.

Спільність значення синонімів пояснюється тим, що вони називають одне поняття. Сутність синонімів визначається наявністю в них різних відтінків значення. В залежності від того, якими ознаками синоніми відрізняються один від одного, вони поділяються на ідеографічні й стилістичні.[Апресян Ю. Д. Избранные труды, 1995, 25]









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь