НЕ НАЙШЛА ПРО ЗАКОНИ СОРІІІ((((((

Проте принципи в країнознавстві, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей виникнення, функціонування держав на міжнародній арені та їхньої взаємодії, є мінливими в часі та просторі, і відображають сучасний рівень розвитку людства. Здебільшого ці принципи на сучасному етапі суперечать один одному. У зв'язку з цим виникають так звані подвійні стандарти. Одне і те саме явище чи процес у різних країнах і регіонах, різними політичними силами і міжнародними організаціями оцінюються не лише по-різному, а й часто з протилежних позицій.

4. Проблема законів та закономірностей у країнознавстві.

Виникнення, існування та взаємодія країн на політичній карті світу і окремих їхніх частин є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот.
У науковій літературі чіткої межі між законами і закономірностями не має: здебільшого ці визначення вживаються як синоніми і в словниках трактуються як необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Щоб уникнути плутанини пропонуємо законами вважати відношення найзагальніші, які притаманні великим групам явищ. Часткові, або ж специфічні, закони, характерні для певних наукових напрямків, будемо називати у цьому підручнику закономірностями, звідси — країнознавство ґрунтується у своєму розвитку на загальних законах буття, які мають у цій науці специфічні вияви (закономірності).

Закономірність неминучого розпаду імперій. За цією закономірністю будь-яка багатонаціональна імперія неминуче приречена на розпад. С.С. Рожков переконливо доводить, що розвиток імперії як суспільної системи абсолютно чітко описується за допомогою так званої "логістичної кривої", яка належить до математичних закономірностей. Це, своєю чергою, свідчить, що ця закономірність, яка виявляється в різних науках, уже близька до закону. За цією закономірністю імперія на початку свого існування зростає поступово. З часом територіальна експансія стає все стрімкішою. Згодом темпи загарбання нових територій, народів і країн уповільнюються. На цій стадії імперія досягає стану "насичення" і втрачає стабільність. Після гострої кризи імперія починає розпадатися, але можливе її короткочасне відновлення. Врешті-решт імперія остаточно і назавжди розпадається з утворенням нових країн.
Історія повністю підтверджує цю закономірність. Всі великі багатонаціональні імперії розпалися: Римська, Закономірність створення національних держав виявляється в нездоланному бажанні будь-якої нації створити незалежну державу. З цією метою нація мобілізує всі наявні в неї ресурси, аж до ведення перманентних воєн. Таких прикладів в історії безліч. У наш час бездержавні курди, будучи доволі численним народом, продовжують боротьбу за створення власної національної держави. Ця боротьба, то стихаючи, то знову наростаючи, триває вже не одне століття.
Закономірність геополітичного маятника історії. За цією закономірністю, яку ще можна назвати закономірністю історичної справедливості, через значний час починається відродження знищених, захоплених, сплюндрованих національних держав і створення ними цивілізацій та культур. Звичайно, це не стосується багатонаціональних імперій, а саме національних утворень, які існували в минулому.



НЕ НАЙШЛА ПРО ЗАКОНИ СОРІІІ((((((

5. Понятійно-категоріальний апарат країнознавства та його специфіка.

ЦЕ ППЦ ЯКИЙСЬ Я НЕ НАШЛА ЦЬОГО ПИТАННЯ((((((((((((

 

 

6. «Держава» і «країна»: головні підходи до розуміння термінів.

Держа́ва —це суверенне політичне утворення з визначеними територією, господарством і політичною владою. Кожна держава має свою визначену територію та кордони, проводить власну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн. Будь-яку державу можна назвати країною, але не кожну країну можна назвати державою.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду[1]; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держава» — тип держави, який характеризується суверенітетом, уособлює в собі суверенітетнаціональностей і народу. Суверенна держава — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру

Країна— це територія, що має певні межі. Вона може мати державної незалежністю (суверенітет) або перебувати під владою іншої держави. На сьогоднішній день у всьому світі налічується більше 250 держав і територій. Всі країни світу мають свою економічну, політичну і соціальну ситуацію.

Держава має строго обмежену територію, на яку поширюється суверенітет. До складу державної території входить суша і надра, внутрішні води, територіальні води (примикають до суші води Світового океану) а також лежить над водами і сушею повітряний простір. Просторові межі держав позначені сухопутними і морськими кордонами, за якими одна країна відокремлюється від іншої.

Країни світу відрізняютьсяза розмірами території (великі, середні, невеликі), чисельності населення, географічному положенню (півострівні, острівні, внутрішньоконтинентальні), природно-ресурсним потенціалом, релігійним та історичним ознаками. Держави мають різну форму правління (республіка, монархія), адміністративно-територіальний устрій (унітарні, федеративні).

ЖАНННА СКИНЬ СВОЇ ПИТАНННЯ

16.Застосування класифікації і типологізації у країнознавстві.

Типоло́гія у країнозна́встві — це групування країн світу за певними спільними ознаками, властивостями, якостями подібності, які дають можливість об'єднати ряд країн в одну групу (тип, підтип тощо) й водночас відрізняти їх від інших, ґрунтуючись на певних типологічних рисах.

Типології, що різняться за покладеними в їхню основу критеріями, можна поділити на два великі види: кількісні та якісні.

Типологічний підхід є принципово важливим інструментом пізнання різноманітної специфіки країн і регіонів.

Важливу роль у країнознавстві відіграє класифікація - поділ множин на підмножини, особливо при вивченні каркасних структур, які мають горизонтальну (а не вертикальну) будову

17.Математичні (кількісні) методи у країнознавчому дослідженні.

Математичні — група наукових методів, які дають змогу вивчати досліджуваний об'єкт з використанням математичного апарату. Основними з них є статистичний аналіз, факторний аналіз, кластернийаналіз, (Кластерний аналіз — задача розбиття заданої вибірки об'єктів (ситуацій) на підмножини, що називаються кластерами, так, щоб кожен кластер складався з схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися ) регресійний аналіз тощо

18.Компаративний метод дослідження політичних явищ та процесів.

Компартивний (порівняльний метод) полягає в порівнянніоднотипнихполітичнихявищ, якірозвиваються в різнихкраїнах, культурнихсередовищах

19.Дайте характеристику методам абстрагування, моделювання та аналогії.

Абстрагування- це смислова операція, філософський і логічний метод «відволікання», який дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку.

Моделювання - це дослідження об'єктів пізнання на їх моделях; побудова моделей реально існуючих предметів і явищ

Аналогія – це подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями.

20.Дайте характеристику таким методам, як аналіз і синтез, індукція та дедукція.

Аналіз–це розчленування певного предмету на складові елементи і вивчення кожного з елементів окремо

Синтез–цезєднання елементів в єдине ціле. Вивчення цього предмета, як єдине ціле

Індукція – процес логічного висновку на основі переходу від приватного положення до загального

Дедукція - метод мислення, при якому приватне положення логічним шляхом виводиться із загального

Проте принципи в країнознавстві, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей виникнення, функціонування держав на міжнародній арені та їхньої взаємодії, є мінливими в часі та просторі, і відображають сучасний рівень розвитку людства. Здебільшого ці принципи на сучасному етапі суперечать один одному. У зв'язку з цим виникають так звані подвійні стандарти. Одне і те саме явище чи процес у різних країнах і регіонах, різними політичними силами і міжнародними організаціями оцінюються не лише по-різному, а й часто з протилежних позицій.

4. Проблема законів та закономірностей у країнознавстві.

Виникнення, існування та взаємодія країн на політичній карті світу і окремих їхніх частин є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот.
У науковій літературі чіткої межі між законами і закономірностями не має: здебільшого ці визначення вживаються як синоніми і в словниках трактуються як необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Щоб уникнути плутанини пропонуємо законами вважати відношення найзагальніші, які притаманні великим групам явищ. Часткові, або ж специфічні, закони, характерні для певних наукових напрямків, будемо називати у цьому підручнику закономірностями, звідси — країнознавство ґрунтується у своєму розвитку на загальних законах буття, які мають у цій науці специфічні вияви (закономірності).

Закономірність неминучого розпаду імперій. За цією закономірністю будь-яка багатонаціональна імперія неминуче приречена на розпад. С.С. Рожков переконливо доводить, що розвиток імперії як суспільної системи абсолютно чітко описується за допомогою так званої "логістичної кривої", яка належить до математичних закономірностей. Це, своєю чергою, свідчить, що ця закономірність, яка виявляється в різних науках, уже близька до закону. За цією закономірністю імперія на початку свого існування зростає поступово. З часом територіальна експансія стає все стрімкішою. Згодом темпи загарбання нових територій, народів і країн уповільнюються. На цій стадії імперія досягає стану "насичення" і втрачає стабільність. Після гострої кризи імперія починає розпадатися, але можливе її короткочасне відновлення. Врешті-решт імперія остаточно і назавжди розпадається з утворенням нових країн.
Історія повністю підтверджує цю закономірність. Всі великі багатонаціональні імперії розпалися: Римська, Закономірність створення національних держав виявляється в нездоланному бажанні будь-якої нації створити незалежну державу. З цією метою нація мобілізує всі наявні в неї ресурси, аж до ведення перманентних воєн. Таких прикладів в історії безліч. У наш час бездержавні курди, будучи доволі численним народом, продовжують боротьбу за створення власної національної держави. Ця боротьба, то стихаючи, то знову наростаючи, триває вже не одне століття.
Закономірність геополітичного маятника історії. За цією закономірністю, яку ще можна назвати закономірністю історичної справедливості, через значний час починається відродження знищених, захоплених, сплюндрованих національних держав і створення ними цивілізацій та культур. Звичайно, це не стосується багатонаціональних імперій, а саме національних утворень, які існували в минулому.

НЕ НАЙШЛА ПРО ЗАКОНИ СОРІІІ((((((

5. Понятійно-категоріальний апарат країнознавства та його специфіка.

ЦЕ ППЦ ЯКИЙСЬ Я НЕ НАШЛА ЦЬОГО ПИТАННЯ((((((((((((

 

 

6. «Держава» і «країна»: головні підходи до розуміння термінів.

Держа́ва —це суверенне політичне утворення з визначеними територією, господарством і політичною владою. Кожна держава має свою визначену територію та кордони, проводить власну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн. Будь-яку державу можна назвати країною, але не кожну країну можна назвати державою.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду[1]; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держава» — тип держави, який характеризується суверенітетом, уособлює в собі суверенітетнаціональностей і народу. Суверенна держава — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру

Країна— це територія, що має певні межі. Вона може мати державної незалежністю (суверенітет) або перебувати під владою іншої держави. На сьогоднішній день у всьому світі налічується більше 250 держав і територій. Всі країни світу мають свою економічну, політичну і соціальну ситуацію.

Держава має строго обмежену територію, на яку поширюється суверенітет. До складу державної території входить суша і надра, внутрішні води, територіальні води (примикають до суші води Світового океану) а також лежить над водами і сушею повітряний простір. Просторові межі держав позначені сухопутними і морськими кордонами, за якими одна країна відокремлюється від іншої.

Країни світу відрізняютьсяза розмірами території (великі, середні, невеликі), чисельності населення, географічному положенню (півострівні, острівні, внутрішньоконтинентальні), природно-ресурсним потенціалом, релігійним та історичним ознаками. Держави мають різну форму правління (республіка, монархія), адміністративно-територіальний устрій (унітарні, федеративні).









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь