Агальна класифікація соціологічних досліджень

Агальна класифікація соціологічних досліджень

Є багато аналізів соціологічних досліджень. За підручником Городяненка можна виділити такі їх види, на докладнішому аналізі яких, я зупинюсь пізніше:

За метою виокремлюють:

фундаментальні дослідження, прикладні дослідження

За глибиною аналізу виділяють:

пошукові дослідження описові дослідження аналітичні дослідження

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні:

Опитування аналіз документів соціологічне спостереження соціологічний експеримент.

За затратами часу виділяють:

довгострокові (терміни проведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців), та експрес-дослідження (від 1—2 тижнів до 1—2 місяців).

Залежно від відносин замовник-виконавець бувають:

держбюджетними — ті дослідження, на виконання яких, кошти виділяє держава. госпрозрахунковими — ті, які оплачує певна фірма-замовник, компанія, або підприємство.

Залежно від способу дослідження об'єкта (у статиці чи динаміці) буває:

Разовим повторним

На рахунок об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сферах:

управління промисловості сільського господарства науки освіти політики культури охорони здоров'я тощо. Але необхідно

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на:

Монографічні суцільні вибіркові.

Своєрідним називає автор пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, адже вони мають не характерні для звичайного дослідження риси.

Ця систематизація не є досконалою ні в якому р

Під поняттям "метод" у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття нового знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності. Як і будь-яка наука, соціо­логія широко використовує загальнонаукові (загально-логічні) методи пізнання, а саме: аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного та навпаки, методи аналогії, моделювання, формалізації, метод історичного та логічного тощо.

Одночасно соціологія використовує методи власне соціо­логічного дослідження*. До них належать методи збору соціологічної інформації та методи аналізу соціологічної інформації. Розглянемо спочатку основні методи збору соціо­логічної інформації. Аналіз документів - метод здобуття соціологічної інформації, вилученої з документальних джерел. Розрізняють неформалізований (традиційний) аналіз і формалізований (контент-аналіз).

Опитування - метод отримання соціологічної інформації, заснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Розрізняють анкетування та інтерв'ю як підвиди опитування.

Спостереження — метод отримання соціологічної інформа­ції шляхом прямої реєстрації подій свідками. Спостереження може бути простим і включеним.

Соціальний експеримент — метод отримання соціологіч­ної інформації в контрольованих та керованих умовах. Експе­римент може бути натуральний і розумовий (мисленнєвий).

Основні методи аналізу соціологічної інформації: опрацювання (кодування) інформації — присвоєння кожному варіантові відповіді умовного коду; узагальнення - групування даних залежно від обраного показника; інтерпретація даних - перетворення числових величин у логічну форму, ви­явлення кількісних залежностей тощо.

Сучасна соціологія оперує поняттями жорсткі (кількісні) та м'які (якісні) методи. Жорсткі (кількісні) методи спрямовані на безпосередню реєстрацію фактів і передбачають суворі при­йоми їхньої обробки. Результатом такої обробки є знання в число­вій формі. Такі методи подають певне уявлення про явище, на­голошуючи на його кількісних характеристиках, але власне явище не розкривають і не пояснюють приховані, латентні, меха­нізми, суб'єктивні смисли, значення, що привели до його появи.

До жорстких методів відносять: пряме спостереження, формалізований аналіз документів (контент-аналіз), анкету­вання, стандартизоване (регламентоване опитувальником) інтерв'ю тощо.

Якісні (м'які) методи дають змогу виявити приховані, суб'єктивні думки, настрої, що становлять життєвий світ людини, з наступною їхньою інтерпретацією.

Якісні методи ефективні там, де потрібно виявити суб'єктивні механізми діяльності індивідів як виконавців соціальних ролей. Увага науковців до м'яких методів (якісної соціології) зросла у другій половині XX ст., що відповідає постпозитивістській традиції, а також основним напрямам гуманістичної соціології. У класичному варіанті м'які методи чи не вперше були вико­ристані у відомій праці Ч. Томаса та Ф. Знанецького "Польський селянин у Європі та Америці", де аналізувалися особисті до­кументи індивідів (листи, біографії, інтерв'ю, газетні матеріали, дані агенцій із міграції тощо). Виділяють низку м'яких методів.

Метод ствольної біографії (біографічний метод) - вільне відтворення індивідом перебігу власного життя через призму суспільних подій.

Метод фокус-груп - спланована дискусія, котру веде модератор ("соціолог-якісник") у спеціально відібраній групі незнайомих людей навколо обраної теми (фокусування на певній проблемі) з метою збору думок і пошуку консенсусу щодо певного питання. Цей метод широко застосовується в маркетингових дослідженнях.

Відкриті групові дискусії - якісна методика, спрямована на усвідомлення проблем певних спільностей і пошуку шляхів їхнього вирішення. Такими спільностями можуть бути сільський схід, сусідська община, територіальні об'єднання тощо.

Нарративне інтерв'ю (narrativ - розповідь) - вільна роз­повідь про життя оповідача без втручання модератора.

До якісних методів належать також традиційний аналіз документів, вільне (нестандартизоване інтерв'ю тощо).

Слабке місце цього типу методів, суб'єктивність, розгляда­ється як позитив, як один із чинників досягнення мети дослідни­ка- повніше зрозуміти соціальне явище, що підлягає вивченню.

Програма соціологічного дослідження - науковий документ, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об'єкта.Програма доповнюється робочим планом, в якому впорядковується етапи роботи, терміни здійснення, оцінюються необхідні ресурси.

Вимоги до програми:

o Необхідність

o Ясність і чіткість її структурних компонентів

o Логічна послідовність

o Гнучкість

Створення програми починається з визначення проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження

Тема II

Дослідницькою програмою називають спеціально розроблений науковий документ, що

містить опис головних передумов даного наукового дослідження. Оскільки передумови емпіричного соціологічного дослідження мають теоретико-методологічний і процедурно-методичний характер, то дослідницька програма складається, як мінімум, іздвох основних розділів (частин).

 

Теоретико-методологічна частина програми

Спочатку конструюється теоретико-методологічний розділ програми, зміст якого визначає все наступне, а в кінцевому рахунку – результати дослідження, їх валідність та якісність. Розробка цієї найважливішої частини дослідницької програми припускає максимально чіткі формулювання:

1. теми дослідження, що фіксується у назві дослідницького проекту;

2. характеристики вихідних уявлень про дану тему, ступінь її вивченості соціологією;

3. мети дослідження;

4. завдань дослідження;

5. об’єкта дослідження;

6. предмета аналізу;

7. вихідних теоретичних понять (категорій) дослідження;

8. операціоналізуючих ці поняття емпіричних категорій (індикаторів, категорій

аналізу, одиниць аналізу й одиниць рахунка);

9. гіпотез, вірогідність яких встановлюватиметься в даному дослідженні.

 

Мета дослідження

Мета – кінцевий результат, якого соціолог хоче досягти в дослідженні.

В емпіричних соціологічних проектах, реалізованих колективами дослідників,

можуть ставитися і зважуватися кілька завдань одночасно. Буває і так, що по ходу дослідження приходиться змінювати його мету (і) у силу якісної зміни соціальної ситуації. У такому випадку зміна цільової настанови узгоджується з замовником і відбивається в дослідницькій програмі.

Мета - це очікуваний остаточний результат дослідження, який визначає його загальну спрямованість. Вона визначає орієнтацію, від якої залежить уся логіка здійснення і реалізації соціологічного дослідження. Як правило, емпіричне соціологічне дослідження орієнтоване насамперед на досягнення практичної мети, пошук алгоритмів вирішення певних соціальних проблем. Хоча основною метою може бути звичайний збір інформації, в умовах її недостатності, або ж дослідження з метою формування, перевірки нових теоретичних положень, тощо. Для чіткішого з'ясування мети дослідження в програмі на її основі розробляється система основних завдань дослідження.

Завдання дослідження

Завдання дослідження – система досліджуваних питань, відповідь на які забезпечує досягнення мети дослідження. Вони розділяються на основні (орієнтовані на виявлення сутності проблеми) і додаткові, що стосуються окремих аспектів проблеми. Завдання дослідження формулюються в системному вигляді за правилами логіки, при цьому додаткові завдання виступають у ролі конкретизацій і деталізацій основних. Кількість завдань залежить від проблеми, ступеня її вивченості, мети дослідження, інтересів замовника, а також потенцій дослідників, їх можливостей проникнути всередину проблеми.

Формулювання завдань – відповідальна процедура, тому що та чи інша їх постановка зобов’яже до відповідного цим постановкам конструювання всіх наступних компонентів дослідницької програми.

 

Об’єкт дослідження

Об'єкт у соціологічних дослідженнях - це певна сфера соціальної дійсності (соціальні інституції, групи, спільноти, процеси, відносини), на які спрямоване наукове пізнання. В широкому значенні об'єктом соціологічного дослідження є люди, об'єднані в різноманітні спільноти, групи, організації або залучені до різноманітних соціальних процесів, які і є носіями певної соціальної інформації, проблеми яку нам потрібно дослідити.

Визначення об'єкта дослідження передбачає отримання просторово-часових та якісно-кількісних його характеристик. Тому в програмі слід зафіксувати такі ознаки об'єкта:

1) просторові (місто, регіон, країна);

2) часові (період, який охоплюється дослідженням);

3) галузеві (вид досліджуваної діяльності - промисловість, бізнес, освіта, культура тощо);

4) соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан) та інші, які можуть зацікавити дослідника.

Предмет дослідження

Предмет дослідження – найбільш істотні властивості досліджуваного об’єкта,

аналіз яких особливо значущий для вирішення завдань дослідження.

На визначення предмета впливають: а) реальні властивості об’єкта, б) знання дослідника про ці властивості, в) цільова настанова, г) завдання дослідження. Для вирішення різних завдань той самий об’єкт може розглядатися через призму різних предметів.

Будь-яке переформулювання об’єкта, мети і завдань дослідження призводить

до видозміни його предмета, тобто тієї головної призми, через яку дослідник буде розглядати (аналізувати) проблему. Але в будь-якому випадку визначення предмета аналізу не можна зводити до одного-двох формулювань.

Предмет дослідження завжди має системно-структурний характер, припускає різноаспектний аналіз істотних властивостей об’єкта. Тому його опис повинен мати системно-структурну форму. Тільки при цій умові може бути забезпечений: а) належний вибір понять дослідження, б) їх бажана операціоналізація, в) висування адекватних дослідницьких гіпотез.

 

Вихідні теоретичні поняття

Будь-яке емпіричне дослідження базується на тій чи іншій соціологічній теорії, а тому оперує відповідними цій теорії поняттями.

Тому обов’язковою умовою чіткості і науковості дослідницької програми виступає недвозначна вказівка на те, у рамках якої парадигми й у світлі якої соціологічної концепції проводиться дослідження.

 

Операціоналізація понять

Під час аналізу проблеми, предмета, об’єкта, мети, завдань дослідження використовуються певні абстрактні, узагальнені поняття. Часто вони можуть мати різний соціальний контекст, різне тлумачення, різні рівні конкретності. Відповідно, потрібно здійснити інтерпретацію таких понять – здійснити їх тлумачення, пояснення.

Операціоналізація понять – це переклад змісту загальних понять в одиничні,

емпірично фіксовані індикатори. Без емпіричної інтерпретації загальних понять неможливе емпіричне дослідження. Дана процедура, мабуть, найскладніша на етапі розробки дослідницької програми. Її реалізація, по суті, означає розробку концеп-туальної схеми дослідження і створення передумов для висування гіпотез.

Суть операціоналізації будь-якого поняття полягає в його емпіричному тлумаченні,тобто перебуванні таких конкретизацій поняття, що виражають важливі характеристики об’єкта, доступні виміру соціологічними методами. Ознаки об’єкта, що піддаються виміру, називаються емпіричними індикаторами.

Реєстрація індикаторів може відбуватися на основі різних методів, технік і процедур,але при обов’язковому дотриманні загального правила – вичленовування категорій аналізу, одиниць аналізу й одиниць рахунку.

Категорії аналізу – емпіричні поняття, встановлені в підсумку операціоналізації теоретичної категорії і які виражають змістовні ознаки об’єкта, що піддаються соціологічному виміру.

Одиниці аналізу – елементи (частини, структури, підсистеми) досліджуваного

об’єкта, що будуть вимірятися.

Одиниці рахунку – кількісне вираження одиниць аналізу (чисельність людей, їх

певних вчинків, висловлювань, думок тощо), що дозволяє фіксувати частоту прояву досліджуваної ознаки об’єкта.

 

Гіпотези дослідження

Гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення, яке висувають для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, котре треба підтвердити або спростувати в ході дослідження. У методологічному плані гіпотеза служить з'єднувальною ланкою між теоретичною концепцією та емпіричною базою дослідження. До побудови гіпотези ставляться певні вимоги. Вона повинна:

■ відповідати теорії (загальній або загальносоціологічній);

■ бути науково обґрунтованою (тобто не суперечити вже доведеному);

■ мати сенс у межах досліджуваної проблеми, бути придатною для перевірки емпірично;

■ бути логічною та несуперечливою.

Гіпотези поділяють на гіпотези-підстави, які містять припущення про стан, форму, напрямок розвитку і т.п. соціального процесу (об’єкта, події і т.п.), який вивчається, та гіпотези-наслідки, котрі виводяться з перших, і пояснюють їх.

Гіпотези дослідження – апріорні (додослідні) припущення, істинність яких потрібно або довести, або спростувати. Це своєрідні прогнозні оцінки очікуваного рішення завдань дослідження. Тому в кількісному відношенні їх не може бути менше, ніж завдань. Як правило, їх значно більше, тому що під одне завдання вибудовується кілька гіпотез. Чим більше гіпотез і чим точніше вони відповідають розв’язуваним завданням, тим багатше буде дослідження, тим більше коштовною, практично корисною стане отримана інформація.

Розрізняють описові (чи структурні) і пояснювальні (детермінаційні) гіпотези.

Перш і – наукові припущення про структуру тих явищ і процесів, що підлягають аналізу. Другі – припущення про причинно-наслідкову взаємозалежність (детермінацію) аналізованих явищ і процесів.

В емпіричних дослідженнях використовуються,як правило, обидва типи гіпотез, але перевага надається пояснювальним, тому що на основі перевірки їх істинності відкривається можливість формулювання конкретних рекомендацій.

Робочі гіпотези – своєрідний місток, що з’єднує теоретико-методологічний і процедурно-методичний розділи програми. Їх зміст визначає те, які методи, інструменти, процедури і техніки доцільно застосувати для встановлення істинності чи хибності апріорних припущень.

 

ТРЕТЄ

Стратегія індукції

Метод аналітичної індукції, спрямований на систематичний опис процесу розробки гіпотез і визначення нових понять. Індукція як логічний прийом - це процес виведення загального судження з деякої сукупності окремо взятих для спостереження явищ. Аналітична індукція сприяє розвитку універсальних тверджень про сутнісні особливості феномену, або причин або основ, що випереджають і визначають його.

Ааналітична індукція може називатися також методом типових випадків. З цього приводу Ф. Знанецкій пише: "Коли окремий конкретний випадок проаналізовано як типового (або ейдетично), ми робимо висновок, що істотні для нього риси, що визначають його як такий, є спільними для всіх випадків даного класу і відмінними від інших ".

Аналітичну індукцію він протиставляє індукції енумеративній,заснованій на статистичних узагальненнях. Перевагою останнього є те, що отримані з її допомогою висновки відповідають вимогам статистики для формулювання статистичного виведення, оскільки в її основі лежить досить велика вибірка випадків, яка, як передбачається,репрезентує досліджувану соціальну групу. Критика недоліків енумеративної індукції зводиться головним чином до практичної неможливості визначення розміру групи, на основі якої будується вибіркова сукупність. Процедура аналітичної індукції вперше операціонально була описана в роботі У. Робінзона.

Він виділяв шість етапів у процесі аналітичної індукції.

1. Дається приблизне визначення досліджуваного феномена.

2. Формулюються гіпотетичні пояснення цього феномена.

3. Досліджується один випадок з метою визначення, чи відповідає гіпотеза фактам.

4. Якщо гіпотеза не відповідає фактам, то відбувається або перегляд гіпотези, або переосмислення феномена, або досліджений випадок виключається з відповідних даному феномену. Після цього визначення уточнюється.

5. Достатній рівень визначеності може бути досягнутий після того,як перевірені кілька випадків, але виявлення дослідником одиничних фактів, що суперечать поясненням, вимагає пере формулювання гіпотези.

6. Процедура перевірки випадків з метою визначення феномену та уточнення гіпотези повинна тривати до тих пір, поки не будуть встановлені універсальні взаємозв'язки.

7. Випадки, що не належать описуваним визначенням області,перевіряються на їх відповідність кінцевій гіпотезі. Дослідник розглядає, чи всі науково встановлені умови феномена завжди наявні в його присутності, і завжди не мають місця при відсутності.

Таким чином, аналітико-індуктивний метод дослідження припускає дві важливі складові: переформулювання гіпотези, яка б в кінцевому рахунку охоплювала і негативні випадки, і внесення змін до визначення самого феномена в процесі виключення деяких з них. Ці дві взаємноспрямованих процеси здійснюються до тих пір, поки не буде знайдено їх

"точка змички", яка спочатку не була очевидною.

"Пошуки універсального", як назвав аналітичну індукцію Тернер --це пошуки емпірично встановлених причин, заснованих на вибраній кількості детально проаналізованих випадків. У цьому процесі має бути реалістично розглянуто більшість проблематичних особливостей соціального дослідження.

Зниженню популярності аналітичної індукції також сприяла критика цього методу з позитивістської точки зору, часто грунтується на правилах побудови статистичних моделей

Аналітична індукція, вперше застосована і методично розроблена в рамках чиказької школи, заклала основи якісного аналізу як емпіричного методу. Серед них:

1. Збереження в незмінному вигляді первинних даних, документу є досліджувані випадки;

2. Методологічна можливість (а іноді і необхідність перегляду гіпотез і концептуальних визначень основних понять в процесі аналізу;

3. Типологія - основний результат такого дослідження, вона будується на найбільш суттєвих

На противагу аналітичній індукції постійний порівняльний метод пов'язаний з генеруванням і правдоподібним припущенням (а не з попереднім тестуванням) по категоріях, властивостях і гіпотезах з загальних проблем. Деякі з цих властивостей можуть бути причинами, як в аналітичній індукції, але, в противагу їй, інші є умовами, наслідками, аспектами,типами, процесами і т.д. Порівняльний метод використовується на кожному етапі аналітичного процесу побудови обгрунтованої теорії. Він включає в себе наступні процедури: кодування, виділення ключових категорій, теоретичний відбір іформування теоретичної вибірки, теоретичне насичення і інтеграцію теорії.

Створення обгрунтованої теорії проходить три етапи - індукцію, дедукцію і верифікацію, кожен з яких "абсолютно істотний" для формування нової теорії

VI. Метод фокус-групи.

Порядок проведення

Перед дискусією учасники можуть переглядати ролики політичної реклами, фрагменти публіцистичних передач, газетні статті, макети листівок і щитів зовнішньої реклами (і т. д.), а в ході групового обговорення - висловлювати своє ставлення і думку щодо побаченого. Таким чином можна перевірити правильність вибору концепції та форми рекламних, публіцистичних матеріалів, визначити вдалі і невдалі елементи реклами, спрогнозувати вплив на виборців ряду послідовно «вкидаємо» рекламних матеріалів і т. п.

Отже етапи проведення наступні:

- Підготовка сценарію (topic guide) фокус-групи;

- Відбір учасників фокус-групи;

- Підготовка приміщення та матеріалів;

- Проведення фокус-групи;

- Обробка результатів фокус-групи;

- Аналітичний опис результатів дослідження.

 

 

Модератор фокус-групи.

Основне навантаження по проведенню фокус-групи лягає на модератора.
Саме від нього багато в чому залежить, наскільки вдало пройде група. Модератор – це не виконавець, який автоматично задає питання, а дослідник, який повинен глибоко розуміти зміст що відбувається. Модератор повинен уміти контролювати групу людей різного рівня і темпераменту, витягуючи з кожного члена групи як можна більше інформації.
У кожного модератора є свої методи ведення групових дискусій, але, якими б вони не були, модератор повинен:
♦ створити в групі невимушену атмосферу;
♦ переконати членів групи в тому, що їхні висловлювання не будуть розголошуватися і вони можуть висловлюватися абсолютно вільно;
♦ пояснити респондентам, що не існує "правильних" і "неправильних" відповідей, що будь-яка їхня думка цінна і головна, що від них вимагається - це щирість;
♦ забезпечити кожному члену групи можливість висловитися і тим самим внести свій внесок у дискусію, стимулювати сором’язливих, стримувати занадто активних;
♦ забезпечити обговорення всіх запланованих тем і питань, стежити за тим, щоб бесіда не ухилялася занадто далеко від плану.
Дискусія повинна проходити без конфліктів і взаємної грубості, так як цеможе відлякати людей і вони не захочуть висловлюватися.

Гайд глибинного інтерв’ю

 

Інтерв'ю-гайд - вид глибинного інтерв'ю, являє собою сукупність питань на конкретну тему. Воно служить своєрідним керівництвом для інтерв'юера (гайд), що дозволяє йому задати напрямок опитування та максимально розкрити тему, що цікавить. Метод Гайда використовує, як правило, відкриті питання, що дозволяють отримати розгорнуту відповідь. При цьому одержувані відповіді не схожі між собою, а цілком індивідуальні. Інтерв'ю-гайд має чітку структуру і всі питання розділені на логічні блоки. Кожен смисловий блок представлений серією запитань, які дозволяють максимально повно розкрити тему і отримати обгрунтовані відповіді, засновані на фактах.

Гайд [англ. guide - орієнтир, путівник, керівництво] - план якісного маркетингового дослідження, групового (фокусні інтерв'ю, експрес-тестінг) або індивідуального (глибинні інтерв'ю, персоніфіковані занурення у форматі інтерв'ю, експертні інтерв'ю). Використання Г. акцентує увагу на таких аспектах проведення вищеперелічених форм досліджень:

- структура інтерв'ювання;

-застосовувані методики;

-рівень залученості модератора;

-оцінка цільової аудиторії;

-розмір груп;

-кількість груп або інтерв'ю в рамках серії.

Існує кілька підходів до формування структури Г. Один з них полягає в постановці питань з подальшою їх угрупуванням в тематичні блоки для обговорення. Інший полягає в попередньої формулюванні завдань дослідження з подальшою їх деталізацією в списку питань, що піднімаються модератором в ході інтерв'ю. При створенні плану якісного дослідження використовується подібний смисловий порядок питань, як і при використанні інших соціологічних методах, наприклад при анкетуванні. Збереження спонтанності висловлень респондентів - важливий чинник отримання якісної інформації, тому спочатку задум дослідника невідомий респонденту. Г. містить у собі структуру збору інформації. Під структурою розуміються межі обговорення досліджуваної теми, усередині яких дискусія направляється модератором для реалізації завдань дослідження. З одного боку, можливий вкрай високий рівень структуризації з точним обсягом часу, який виділяється для кожної з тем, з іншого боку, структура може бути близька моделі брейнсторминга - мозкової атаки, в якій кожен респондент вільний обговорювати будь-яку тему, яку він вважає важливою для розглянутого об'єкта. Надмірна деталізація може призвести до обмеження свободи вираження респондента і підвищеного впливу модератора на фактичну інформацію, наприклад, респонденти у фокус-групах менше спілкуються між собою і більше очікують питання модератора. Структурування якісного дослідження в Г. важливо, оскільки воно:

- значно полегшує подальший аналіз даних;

-усуває можливі різночитання в мові респондентів і дослідника

-допомагає зіставити погляд на досліджувану проблему з боку соціолога і учасника дискусії;

-дозволяє охопити всі теми, що мають безпосередній інтерес;

-вносить порядок, чіткість і акуратність в отримувані дані;

-полегшує порівняння груп, респондентів один з одним;

-зменшує різночитання в розумінні тим в проекті за участю декількох модераторів;

-контролює глибину аналізу проблеми.

Підвищена детальність у структурі питань необов'язково вимагає від модератора або інтерв'юера слідувати Г. досконально; навпаки, раціональний порядок запитань сприяє спонтанному виникненню необхідних для дослідження тем. При цьому велика кількість питань служить модератору або інтерв'юеру певного роду підказкою для винесення на обговорення тих чи інших тем у певному порядку. Ключовими вимогами до питань, сформульованим у Г., є їх доступність для розуміння в інтерв'юйованих аудиторіях, як правило, сильно розрізняються як за соціальною, так і за освітнім рівням. Також важливо забезпечити лаконічність і відкритість питань, однозначність розуміння і трактування слів.

 

 

агальна класифікація соціологічних досліджень

Є багато аналізів соціологічних досліджень. За підручником Городяненка можна виділити такі їх види, на докладнішому аналізі яких, я зупинюсь пізніше:

За метою виокремлюють:

фундаментальні дослідження, прикладні дослідження

За глибиною аналізу виділяють:

пошукові дослідження описові дослідження аналітичні дослідження

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні:

Опитування аналіз документів соціологічне спостереження соціологічний експеримент.

За затратами часу виділяють:

довгострокові (терміни проведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців), та експрес-дослідження (від 1—2 тижнів до 1—2 місяців).

Залежно від відносин замовник-виконавець бувають:

держбюджетними — ті дослідження, на виконання яких, кошти виділяє держава. госпрозрахунковими — ті, які оплачує певна фірма-замовник, компанія, або підприємство.

Залежно від способу дослідження об'єкта (у статиці чи динаміці) буває:

Разовим повторним

На рахунок об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сферах:

управління промисловості сільського господарства науки освіти політики культури охорони здоров'я тощо. Але необхідно

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на:

Монографічні суцільні вибіркові.

Своєрідним називає автор пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, адже вони мають не характерні для звичайного дослідження риси.

Ця систематизація не є досконалою ні в якому р

Під поняттям "метод" у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття нового знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності. Як і будь-яка наука, соціо­логія широко використовує загальнонаукові (загально-логічні) методи пізнання, а саме: аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного та навпаки, методи аналогії, моделювання, формалізації, метод історичного та логічного тощо.

Одночасно соціологія використовує методи власне соціо­логічного дослідження*. До них належать методи збору соціологічної інформації та методи аналізу соціологічної інформації. Розглянемо спочатку основні методи збору соціо­логічної інформації. Аналіз документів - метод здобуття соціологічної інформації, вилученої з документальних джерел. Розрізняють неформалізований (традиційний) аналіз і формалізований (контент-аналіз).

Опитування - метод отримання соціологічної інформації, заснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Розрізняють анкетування та інтерв'ю як підвиди опитування.

Спостереження — метод отримання соціологічної інформа­ції шляхом прямої реєстрації подій свідками. Спостереження може бути простим і включеним.

Соціальний експеримент — метод отримання соціологіч­ної інформації в контрольованих та керованих умовах. Експе­римент може бути натуральний і розумовий (мисленнєвий).

Основні методи аналізу соціологічної інформації: опрацювання (кодування) інформації — присвоєння кожному варіантові відповіді умовного коду; узагальнення - групування даних залежно від обраного показника; інтерпретація даних - перетворення числових величин у логічну форму, ви­явлення кількісних залежностей тощо.

Сучасна соціологія оперує поняттями жорсткі (кількісні) та м'які (якісні) методи. Жорсткі (кількісні) методи спрямовані на безпосередню реєстрацію фактів і передбачають суворі при­йоми їхньої обробки. Результатом такої обробки є знання в число­вій формі. Такі методи подають певне уявлення про явище, на­голошуючи на його кількісних характеристиках, але власне явище не розкривають і не пояснюють приховані, латентні, меха­нізми, суб'єктивні смисли, значення, що привели до його появи.

До жорстких методів відносять: пряме спостереження, формалізований аналіз документів (контент-аналіз), анкету­вання, стандартизоване (регламентоване опитувальником) інтерв'ю тощо.

Якісні (м'які) методи дають змогу виявити приховані, суб'єктивні думки, настрої, що становлять життєвий світ людини, з наступною їхньою інтерпретацією.

Якісні методи ефективні там, де потрібно виявити суб'єктивні механізми діяльності індивідів як виконавців соціальних ролей. Увага науковців до м'яких методів (якісної соціології) зросла у другій половині XX ст., що відповідає постпозитивістській традиції, а також основним напрямам гуманістичної соціології. У класичному варіанті м'які методи чи не вперше були вико­ристані у відомій праці Ч. Томаса та Ф. Знанецького "Польський селянин у Європі та Америці", де аналізувалися особисті до­кументи індивідів (листи, біографії, інтерв'ю, газетні матеріали, дані агенцій із міграції тощо). Виділяють низку м'яких методів.

Метод ствольної біографії (біографічний метод) - вільне відтворення індивідом перебігу власного життя через призму суспільних подій.

Метод фокус-груп - спланована дискусія, котру веде модератор ("соціолог-якісник") у спеціально відібраній групі незнайомих людей навколо обраної теми (фокусування на певній проблемі) з метою збору думок і пошуку консенсусу щодо певного питання. Цей метод широко застосовується в маркетингових дослідженнях.

Відкриті групові дискусії - якісна методика, спрямована на усвідомлення проблем певних спільностей і пошуку шляхів їхнього вирішення. Такими спільностями можуть бути сільський схід, сусідська община, територіальні об'єднання тощо.

Нарративне інтерв'ю (narrativ - розповідь) - вільна роз­повідь про життя оповідача без втручання модератора.

До якісних методів належать також традиційний аналіз документів, вільне (нестандартизоване інтерв'ю тощо).

Слабке місце цього типу методів, суб'єктивність, розгляда­ється як позитив, як один із чинників досягнення мети дослідни­ка- повніше зрозуміти соціальне явище, що підлягає вивченню.

Програма соціологічного дослідження - науковий документ, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об'єкта.Програма доповнюється робочим планом, в якому впорядковується етапи роботи, терміни здійснення, оцінюються необхідні ресурси.

Вимоги до програми:

o Необхідність

o Ясність і чіткість її структурних компонентів

o Логічна послідовність

o Гнучкість

Створення програми починається з визначення проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження

Тема II

Дослідницькою програмою називають спеціально розроблений науковий документ, що

містить опис головних передумов даного наукового дослідження. Оскільки передумови емпіричного соціологічного дослідження мають теоретико-методологічний і процедурно-методичний характер, то дослідницька програма складається, як мінімум, іздвох основних розділів (частин).