Рослинність Гірського Криму.

Кримські гори знаходяться у південній частині Кримського напівострова . Вони складаються з трьох паралельних гряд із загальним направленням з південного-заходу на північний-схід. Самою низькою є північна гряда з висотою 140 – 330 м н. р. моря. Друга гряда простягається від Севастопольської бухти до Старого Криму і, в окремих її точках висота сягає 540 м н. р. моря. Головною є південна гряда з висотою від 300 до 1500 м н. р. моря.

Клімат Кримських гір схожий на середземноморський. Середня річна температура повітря складає від +6°С до +12°С, а річна кількість опадів коливається від 350 – 600 мм у передгір’ях, складає 550 – 750 мм у середній смузі гір і сягає 700 – 900 мм на високогір’ях.

В залежності від висоти над рівнем моря розрізняють різні пояси рослинності: шибляковий (приморський), пояс хвойних лісів, пояс лучного ялинського степу, лісостеповий пояс, пояс дубових лісів, пояс букових і грабових лісів.

Лісостеповий пояс розташований на північному макросхилі в межах висот від 150 до 350–400 м н. р. м. Рослинність дуже порушена людиною. Тут формуються: дубові насадження з дуба пухнастого; зарості шибляка – кущові форми дуба пухнастого, граба східного, а також держидерева колючого, глоду пятистовпчикового, глоду східного; на більш сухих місцях – лучні степи. Нижній лісостеповий пояс південного макросхилу розділяють на три частини: приморську, де відсутні грунти і зростають галофіти; псевдомаквісову, з домінуванням вічнозелених листопадних дерев і чагарників (суничника дрібно плодового, чиста кримського, рускуса понтйського; шибляку – з ксерофіт них рослин (держидерева, звичайного, сумаху дубильного, вишні степової, граба східного, дуба пухнастого).

Гірські ліси Криму займають площу 358 тис. га. Найбільші площі у лісах Криму займають дубові насадження з дуба звичайного, дуба пухнастого, дуба скельного. Супутніми породами є берест, берека, держидерево. У підліску поширені скумпія звичайна, вишня степова, граб східний і звичайний, дерен справжній. Дубовими насадженнями або з переважанням дуба у складі вкрите все північне передгір’я, вершини пагорбів третьої гряди, північні схили другої та третьої гряд. Дуб звичайний поширений фрагментарно по долинам річок і на північних схилах. Нижня межа його поширення –250–300 м н. р. м., верхня –600–700 м н. р. м. Дуб пухнастий поширений у Приморській частині південного схилу Головної гряди від 20 до 500 м н. р. м. І на північних схилах Кримських гір на межі із степом. Найбільшого поширення отримав дуб скельний. На північних схилах він зростає на висоті від 200–300 м н. р. м. до 1200–1300 м н. р. м. На висоті 300–500 м н. р. м. він зростає разом з дубом звичайним (іноді у першому ярусі зустрічається сосна кримська), а на висоті 500–700 м н. р. м. у сухих грудах і сугрудах – з буком. На південних схилах дуб скельний зростає разом з ясенем звичайним, грабинником, дереном справжнім, бирючиною звичайною, глодом одно маточковим, мушмулою звичайною, а у бідних лісорослинних умовах із сосною кримською.



Букові ліси (з бука східного та лісового) поширені у місцях з найбільшим зволоженням. В межах першої гряди вони займають верхні частини гір північних і південно-західних схилів. На південному схилі південно-західної частини гір вони підіймаються до висоти 1300 м н. р. м. і мають вигляд вузької стрічки, яка часто переривається сосновими лісами. У східній частині першої гряди бук створює значні масиви буково-грабових і букових лісів. В межах другої гряди бук зустрічається рідко. До складу букових лісів входять клен Стевена, ясен високий, липа, граб звичайний.

Основні масиви лісів сосни кримської знаходяться на південному схилі Головної гряди на висоті 250–900 м н. р. м.. На північних схилах вона поширена серед дубових і букових лісів. Формації сосни кримської характеризуються різноманітністю складу: на південному березі з дубом пухнастим і ялівцем високим. Сосна крючкувата зростає на висоті 800–1300 м н. р. м., сосна піцундська лише біля Балаклави і біля Судака.

Степова рослинність представлена ковилово-різнотравними і типчаково-ковиловими угрупуваннями з ковили найкрасивішої, костриці борознистої, кипцю гребінчастого, осоки низької, півонії тонколистої, асфоделіни кримської.

Лучна рослинність поширена мало. Вона представлена злаковими і злаково-різнотравними угрупуваннями з костриці лучної, стоколосу каппадокійського, куцоніжки пірчастої, райграсу високого, а також різнотрав’я.

Безлісні вершини першої гряди Кримських гір називають яйлами. Тут поширені степи, лучні степи і остепненні луки. Флора лучного степу представлена типчаком, ковилою волосистою, осокою низькою, кострицею овечою.

 

4. Фотоперіодизм

На рослини впливають не тільки сила та якість світла, але й його тривалість. З цим пов’язані добовий і сезонний ритми розви-тку активності рослин. Реакція рослин на співвідношення тривалості дня і ночі, що відображається на процесах росту і розвит-ку та пов’язана з пристосуванням рослин в онтогенезі до сезонних змін зовнішніх умов називається фотоперіодизмом ( віл грець-ких “фотос” – світло та “періодос” – круго-обертання, обхід ). До речі, термін “фото-періодизм” був запропонований вченими Гарнером і Аллардом (1920, 1932). Вони виконали величезну кількість досліджень, котрі показали, що вегетативний розвиток і початок процесів плодоношення дуже за-лежать від відносної тривалості дня і ночі. Дослідниками встановлено, що сезонна ри-тмічність життєвих процесів рослин визна-чається поступовим скороченням світлої частини доби восени та збільшенням – вес-ною.У відповідності до цього організми виробили механізм реагування на фотопе-ріоди. Фотоперіод – тривалість дня . У процесі філогенезу рослини пристосували-ся до певної тривалості дня і ночі в межах свого ареалу. Ця властивість закріплена спадково. Зменшення довжини світлого дня ( фотоперіоду ) під кінець літа веде до зменшення інтенсивності росту рослин, стимулює до відкладення запасних поживних речовин і перехід до стану покою. Збільшення фотоперіоду в кінці зими – на початку весни, визначає терміни цвітіння рослин (вільхи, ліщини, мати-і-мачухи та інших). Відомо, що тривалість щоденного освіт-лення змінюється в залежності від геогра-фічної широти місцевості і сезону року. На півдні літом світлові дні більш коротші, ніж на півночі.

Фотоперіод – тривалість дня.

Ніктоперіод - тривалість ночі

За спадково-стійкою фотоперіодичною ре-акцією на фазу цвітіння рослини поділяють на :

- Нейтральні – розвиток іде приблиз- но однаково при будь якій довжині дня.

- Короткоденні – розвиток затримується при подовженні дня і скорочені ночі.

- Довгоденні – розвиток проходить най-більш швидко при 22-24 год. Дні і затримується при скорочені дня і збільшенні ночі.

Короткоденні рослини ростуть , в основному, у низьких широтах, а довгоденні – у помірних і високих. У видів, які мають широкі ареали, що тягнуться з півночі на південь, рослини з півночі будуть мати інші ритми життя , ніж ті, що зрос-тають на півдні. Це слід пам’ятати при викорис-танні насіння у сільському та лісовому госпо-дарстві. Так, у

білої акації при короткому дні зникають колючки і потовщується корінь. При додатковому освітлені цієї рослини протягом 14 місяців вчені отримали 3 річні кільця деревини, а у модрини приріст збільшився за цей же період у 15 раз. Виявилося, що ялина із зменшенням сили світла від 6000 до 4000 лк не знижує приросту, а сосна, береза і модрина його уповільнюють. Штучне продовження світового періоду може привести до того, що рослини не будуть готові до зимового покою.

Рослини реагують на світло тому, що останнє поглинається фітохромами (фіточутливий пігмент рослин за природою білок, відкритий вченими США у 1950 р.). Я говорю фітохромами, тому, що існує дві ізомерні відміни фітохрому які, в свою чергу, відрізняються різними спектрами поглинання червоного світла. Поглинання світла при відповідній довжині хвиль дозволяє перетворюватися одній відміні в іншу. Реакція росту чи навпаки сповільнення його пояснюється більшою кількістю того чи іншого ізомеру. Оскільки спостерігається зміна довжини хвиль червоного світла протягом сезону, змінюється співвідношення фітохромів і змінюється реакція рослин.

Для рослин характерна не тільки оптимальна довжина фотоперіоду і ніктоперіоду (тривалості ночі), але й критична довжина дня і ночі, за ме-жами яких генеративний розвиток майже немо- жливий. Довгоденним рослинам не властива критична довжина ночі, а

критична довжина дня складає (при суцільній ночі) 5–10 год., коротко-денним рослинам необхідно не меньше 2–5 год. світла на добу і не меньше 6–18 год. темноти. Кожний вид має свої порогові значення і більша частина рослин хоча і повільно але може пере-ходити до розвитку і при неблагоприємному фотоперіоді.

Біологічне та практичне значення фотоперіодизму:

1. при подовженні дня і скорочені ночі.

1) Змінюючи довжину світлового періоду в умовах штучного утримання культурних рослин, можна регулювати процеси їх-нього росту і розвитку, підвищувати продуктивність, стимулювати розмно-ження тощо.

2) У разі цілорічного вирощування овочів і декоративних рослин в умовах штучного освітлення подовжують «світловий день» і досягають збільшення урожаю.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь