Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах

Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах була ухвалена в 1891 р. З тих пір вона піддавалося низці переглядів: у Вашингтоні (1911 р.), в Гаазі (1925 р.), в Лондоні (1934 р.), в Лісабоні (1958 р.) і в Стокгольмі (1967 р.)

Відповідно до цієї Угоди на всі товари, що містять неправдиве або таке, що вводить в оману, Зазначення походження, яке прямо або опосередковано вказує як країну або місце походження одну з договірних держав або на місце, що знаходиться в такій державі, повинен бути накладений арешт при їх ввезенні або, у разі якщо національним законодавством такий арешт не передбачається, таке ввезення повинне бути заборонено, а у разі якщо й арешт товарів при ввезенні, і заборона ввезення, і арешт товарів всередині країни не передбачені національним законодавством, то «надалі до зміни цього законодавства ці заходи замінюються такими позовами і засобами правового захисту, які в подібних випадках надаються законом власним громадянам» [170].

Суди кожної договірної держави мають право визначати які найменування не підпадають під дію положень Угоди (за винятком регіональних найменувань походження продукції виноробства, які не охоплюються даною обмовкою).

Угода не передбачає створення союзу, керівного органу або бюджету.

Найробський договір про охорону олімпійського символу

Договір про охорону олімпійського символу був ухвалений в Найробі 26 вересня 1981 р. За станом на 15 січня 2001 р. учасниками цього Договору були 40 держав.

Першими Договір у 1982 р. підписали Єгипет, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Кенія.

Договір відкритий для будь-якої держави, що є членом ВОІВ, Паризького союзу, Організації Об'єднаних Націй або якої-небудь із спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН.

Всі держави - учасниці цього Договору зобов'язані «відмовляти в реєстрації або визнавати недійсною реєстрацію в якості знака і забороняти шляхом відповідних заходів використання в якості знака або іншого позначення в комерційних цілях будь-якого позначення, що складається з олімпійського символу або містить цей символ», окрім тих випадків, коли на це є дозвіл міжнародного олімпійського комітету.

Договір також передбачає, що у всіх випадках, коли Міжнародному олімпійському комітету сплачується ліцензійне мито за дозвіл на використання олімпійського символу в комерційних цілях на території держави - учасника Договору, частина прибутків повинна відраховуватися на користь зацікавлених національних олімпійських комітетів.

Договір не передбачає створення союзу, керівного органу або бюджету.

Договір про закони по товарних знаках

Договір про закони по товарних знаках був ухвалений 27 жовтня 1994 р. на дипломатичній конференції в Женеві і вступив в силу 1 серпня 1996 р. після закінчення трьох місяців після того, як п'ять країн здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або акти про приєднання. Його мета полягає в спрощенні і гармонізації адміністративних процедур стосовно національних заявок і охорони знаків. До договору можуть приєднуватися окремі держави, а також міжурядові організації, у яких є своє відомство по реєстрації товарних знаків на території країн - членів цих організацій (наприклад, Європейський Союз і Африканська організація інтелектуальної власності). Положення Договору доповнені Інструкцією і типовими міжнародними бланками.

Договір застосовується до знаків, що відносяться до товарів і послуг, отже, країни, що приєдналися до Договору, будуть зобов'язані реєструвати і такі знаки. Договір не застосовується до колективних знаків, сертифікаційних і гарантійних знаків, оскільки порядок їх реєстрації в різних країнах істотно розрізняється. Голографічні знаки і знаки, що не сприймаються візуально (наприклад, звукові і нюхові знаки), також виключені з сфери регулювання, оскільки лише незначне число країн в своєму законодавстві передбачає охорону таких знаків. Отже, Договір розповсюджується на візуальні позначення, а стосовно країн, які приймають до реєстрації об'ємні знаки, - і на них.

Велика частина положень ТЬТ пов'язана з процедурою реєстрації товарних знаків відповідними відомствами. Ця процедура може бути розділена на три основні фази: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації і продовження реєстрації. Мета договору - чітко визначити, які вимоги може пред'являти до заявника або власника відомство по товарних знаках, а які не може.

Перехідні положення Договору дозволяють договірній стороні відстрочити приведення свого національного законодавства про товарні знаки до відповідності з Договором до 28 жовтня 2004 р.

За станом на 15 січня 2001 р. учасниками Договору були двадцять шість держав.

Першими Договір в 1996 р. підписали Монако, Республіка Молдова, Україна, Чеська Республіка, Шрі-Ланка і Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.