Що робити з російською мовою на території України.

 

Засилля московщини на території України відбувається більше, ніж три з половиною століття. Зрозуміло, що протягом цього періоду чуже надзвичайно міцно й глибоко вкоренилося в тіло України, у свідомість значної частини громадян. Викоренити його практично неможливо не лише за часом давності події, а ще й тому, що доморощені громадяни за найменших причин, а то й без них, усіляко сприяють розвитку чужого, не підтримуючи, а то й зганьблюючи своє. Це чи не єдиний випадок у світі, коли корінні мешканці відмовляються від своєї мови, від своєї культури. А останні події на Сході України показали, що не лише відмовляються, а й відстоюють чуже, самі йдуть «і діточок своїх ведуть» під кулі на захист не свого.

Що ж робити в цій ситуації, невже немає виходу? Невже отак просто буде надано російській мові якщо не статус другої державної мови, то якихось інших преференцій, щоб не лише зáйди, що проживають десятиліттями чи й століттями, не виявили толерантності до України, не спромоглися вивчити бодай на побутовому рівні мову корінного населення, самі не піднялися на вищий щабель культурності? Все може бути. Але немає нічого такого безвихідного, щоб із нього справді не знайти вихід. Можна й тут вийти не гірше, ніж було до цього.

Друга державна – так друга державна. Не на всій же території. Там, де її не буде, люди володіють не лише російською, а й десь польською, десь румунською... Тільки там, де вимагають запровадити другу державну російську мову, більшість таки нею й володіють. Правда, чесно сказати, що саме російською – буде перебільшенням. Це – суржик.

Та оскільки йдеться про другу державну, то про неї й будемо говорити. Отже, скажімо, в Донецькій, Луганській таки доведеться щось робить із російською мовою. Тут уже нікуди не дінешся. Політики мовним питанням так догралися, що чеку таки висмикнули і вибух відбувся.

Але просто надати статус другої державної російській мові, це, знаєте, як сказати «сам дурак». До того ж у цих же регіонах частина населення говорить таки якою не якою, але українською, а частина й літературною мовою. Ми мусимо їх захищати. Віддати на поталу їх іншим ми не маємо права. Росія он як захищає! Тому все має бути прописано дуже й дуже детально і делікатно, тому що відповідний статус російської мови, всім це зрозуміло, дуже боляче вдарить по українській мові і може стати заразним вірусом для інших як східних, так і південних і, можливо, деяких центральних областей. Адже в кожній області, особливо її центрах, промислових містах і селищах чимало таки людей говорить російською, знаючи й українську. «Как то легчей». І доведеться все це вирішувати на законодавчому рівні.

Тому в цьому законодавстві пропонується прописати такі норми, умови:

1. Ці норми розповсюджуються лише на ті регіони, які виявили бажання запровадження відповідного статусу російської мови.

2. У тих регіонах, де цей статус буде розповсюджений, володіння двома мовами (українською і російською) всіма громадянами є обов’язковим.

3. У тих регіонах, де ця норма буде розповсюджена, необхідне ведення документації двома (українською і російською) мовами.

4. Інформаційний простір даного регіону строго має розприділятися 50 на 50 відсотків (радіо, телебачення, Інтернет).

4. Ця норма стосується і друкованої продукції (ЗМІ, книги і т. д.).

5. Ця норма стосується і культурно-освітніх та наукових закладів як державної форми власності, так і приватної.

6. Прописати норму кримінальної відповідальності про будь-яке негативне, зневажливе висловлювання, ставлення як до тих, хто говорить тією чи тією мовою, так і про мови взагалі (типу «ця теляча мова», «этот кацапский язык», «ця бандерівська мова» і т. д.).

7. Розробити відповідні тести на знання двох мов для тих, хто претендує на державні посади абсолютно в усіх державних структурах (силових у тому числі). Не склав – не маєш права обіймати відповідні посади.

8. Для цієї ж категорії громадян розробити також тести на знання історії, культури. Не лише кандидати у Президенти (чи й самі Президенти) повинні знати, коли розпочалася, скажімо, Друга світова війна.

9. Все це має реалізовуватися за кошти місцевих бюджетів. Ні копійки з центру.

10. Чи не найголовніше: без жодних змін статті 10 Конституції України, де зазначено, що «Державною мовою в Україні є українська мова». Державною мовою на всій території України має бути справді тільки українська.

Пропоную ці норми ввести в законопроект нового «Закону про мови в Україні» для того, щоб запровадження другої державної мови – російської – не було чимось на зразок лафи для тих, хто неспроможний вивчити українську мову, а з іншого боку – зменшити русифікацію в інших регіонах України.

Нещодавно прочитав, що не лише розуміння, а й насамперед говоріння двома і більше мовами сприяє розумовому розвитку людини, а в середньому та похилому віці не викликає слабоумства. Переконаний, що для депресивних регіонів України це буде надзвичайно корисно.

 

Російська мова в Україні –