Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні.

Регулювання процесів ціноутворення в Україні грунтується на системі законів і законодавчих актів, основними з яких є: Закон України “Про ціни і ціноутворення,” Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діял-ті”, нормативні документи ВР України, нормативні документи Кабміну, нормативні документи Державної податкової адміністрації України. Закон України “Про ціни і ціноутворення,” спрямований на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємтсв; збалансованого ринку засобів вир-тва, товарів і послуг; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; створення необхідних економічних гарантій для виробників. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діял-ті” визначає правові основи обмеження монополізму і запобігання йому, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діял-ті та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства..Разом з врегулюванням цін внутрішнього ринку в Україні здійснюється регулювання цін на експортовану продукці.. Цей процес відбувається із застосуванням механізму індикативних цін. Методика формування та використання індикативних цін регламентується наказом Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України. Під індикативними цінами розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту (імпорту) на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визнаяених згідно з законодавством України, а також якісних показників товару.

 

160. Регулюв. цін у промислово розвин. країнах.

США: обмежене державне фінансування (агропромисловий комплекс) і пряме регулювання цін по окремих товарних групах (високомонополізовані галузі, що підпадають під юрисдикцію антитрестовського регулювання: тарифи на корист. електроенергією, деякі комунікаційні послуги тощо); активне використ.важелів і методів непрямого регулювання цін (регулювання дисконтної ставки федеральних резервних банків, скорочення дефіциту держ. бюджету, федеральні закупівлі товарів і послуг, податкова політика). Всього державою регул. 5 – 10% цін.

Франція: пряме державне регулювання цін на сільгосппродукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги, здійснення контролю над цінами в умовах конкуренції (національний і комерційні банки, страхові компанії, деякі фірми). Всього державою регулюється 20% цін.

Іспанія: державне регулювання і контроль здійснюється на товари першої необхідності, товари і послуги. Вир-во яких монополізовано. Перелік цих товарів регулярно публікуються в бюлетенях комерційної інформації. Контроль над ціноутворенням здійснює Вища рада цін при Міністерстві економіки і фінансів. Регулювання здійснюється у виді дозвільних цін (компанія має подати клопотання до Вищої ради щодо підвищення цін на енергоносії, паливо, фармацевтичні товари, послуги пошти, телефонні послуги, перевезення, соєву олію), цін повідомлення (компанія повідомляє Вищу раду за 1 місяць до підвищення цін на стерилізоване молоко, рослинну олію, фуражне зерно, мінеральні добрива), місцевих цін (ціни на водопостачання, міські пасажирські і залізничні перевезення, послуги медичних закладів контролюються місцевими комісіями з цін). Всього державою безпосередньо регулюється 10% цін.

Данія: державний вплив дуже обмежений; гнучка система споживчих податків; нагляд за діяльністю монополій у сфері ціноутворення здійснює Рада з питань конкуренції; розгалужена система державної підтримки фермерства (державні гарантії на позики, пільгові рентні умови для капітального будівництва, ведення дренажних та зрошувальних робіт, впровадження енергозберігаючих систем). Всього державою безпосередньо регулюється 6% цін.

Греція: державне регулювання шляхом безпосереднього визначення цін та проведення політики цін і доходів на в рамках загальноекономічної політики чи в окремих галузях. Головний документ – Кодекс ринкового регулювання, в якому всі товари і послуги ділять на 2 групи: 1) – ціноутворення віднесене до компетенції уряду (Міжміністерський кабінет з цін та доходів); 2) – інші товари і послуги, які поділені на 3 категорії (істотні недостатні, істотні достатні, несуттєві). На товари першої категорії встановл. верхня межа ціни, для другої – контролюються з метою запобігання отримання надприбутків, питання вирішується в кожному випадку окремо; третя категорія – вільні ціни. Всього державою регулюється 20% цін.

Швеція: спостереження і контроль за цінами здійснює Державне управління цін і конкуренції. Вплив на рівень цін здійснюється через державні монополії (винно-горілчані вироби, пошта, деякі види телекомунікацій, аптечна торгівля) і державні заходи. Крім того твердо регулюються ціни на найважливіші види сільгосппродукції.

Японія: жорсткий антимонопольний контроль, заборона щодо встановлення “несправедливих” цін (високих чи низьких), обмеження щодо одночасного підвищення цін в галузях, де обсяг вир-тва більше 30 млрд. єн. Орган контролю – Комісія зі справедливих угод. Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо і молочні продукти, залізничні тарифи, водо- і теплопостачання, електроенергію, газ. Освіту і медичне обслуговування. Всього державою регулюється 20% споживчих цін.

Фінляндія: державне планування і контроль за цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії, винно-горілчану продукцію. У цілому система ціноутворення гнучка і стимулює споживання, особливо у сфері роздрібних цін і послуг.

Ціни опціонів. Опціон являє собою право купити\продати будь-які активи за здалегідь домовленою ціною протягом визначеного періоду. Опціон можу бути реалізований чи ні залежно від рішення, прийнятого винятково його влісником.