Що слід розуміти під організацією взаємодії, як функцією менеджменту?

1) стосунки, які складаються між керівниками вищої та середньої ланок;

2) вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління підприємством;

3) відносини, які складаються між органами управління та окремими працівниками;

4) поділ організації на окремі підрозділи відповідно до цілей та стратегії.

12. Методи менеджменту - це:

1) сукупність заходів щодо здійснення управлінської діяльності, за до­помогою яких виконуються функції менеджменту і забезпечується реалізація його цілей і завдань;

2) способи впливу керуючої системи на керовану з метою виконання певних завдань та досягнення цілей;

3) спосіб впливу на підлеглих з метою забезпечення раціонального фу­нкціонування даної системи;

4) засоби впливу керівників на своїх підлеглих.

13. На які види можна умовно поділити методи менеджменту:

1) економічні, організаційно-розпорядчі та психологічні;

2) економічні, організаційно-розпорядчі, та соціально-психологічні;

3) соціальні, економічно-розпорядчі та економічні;

4) економічні, організаційні та соціально-психологічні.

14. Соціально-психологічні методи менеджменту - це:

1) засоби впливу на колективи і окремих їх працівників, які ґрунтуються на використанні об’єктивних відносин між ними;

2) методи, що ґрунтуються на використанні таких мотивів трудової ді­яль-

ності, як почуття обов’язку та відповідальності.;

3) методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інте­реси колективів і окремих членів;

4) засоби владного впливу на колектив та окрему особу.

15. До соціально-психологічних методів не відносяться:

1) соціальне прогнозування розвитку персоналу;

2) гуманізація праці;

3) соціальне нормування;

4) комерційний розрахунок.

16. До економічних методів менеджменту не відносяться:

1) оподаткування та кредитування;

2) комерційний розрахунок та встановлення тарифів;

3) накази та розпорядження;

4) регулювання цін та встановлення акцизного збору.

17. До організаційно-розпорядчих методів не відносяться:

1) статути та положення;

2) регулювання цін та встановлення акцизного збору,

3) графіки, накази та розпорядження;

4) постанови та приписи.

18. Закінчена дія чи сукупність дій, спря­мованих на виконання певної задачі організаційного, економіч­ного соціального чи іншого характеру – це:

1) управлінське рішення; 3) управлінська операція;

2) управлінська процедура; 4) управлінський процес.

19. Що являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих функцій, методів, управлінських рішень та інших категорій менеджменту, що є необхідними для забезпечення функціонування організації:

1) управлінський цикл; 3) управлінська операція;

2) управлінська процедура; 4) управлінський процес.

20. Комплекс взаємопов’язаних операцій, що складають управлінський процес і спрямовані на розв’язання конкретних проблем та досягнення поставлених цілей, повинні виконуватися:

1) послідовно; 3) порядок не має значення;

2) одночасно; 4) порядок залежить від ситуації.

 

Література: Основна: 7, 8, 10 (Глава 6).

Додаткова: 23. 24.

 

 

ТЕМА № 5

ФУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ

 

Мета теми

ознайомити студентів з основними принципами тактичного та стратегічного планування в процесі управління організаціями, типами організаційних стратегій, основними підходами до формування стратегії фірми

Основні поняття

SWOT-аналіз ринкові можливості ринкові загрози сильні сторони підприємства слабкі сторони підприємства бюджет

планування стратегія тактика політика процедура правила

стратегічні альтернативи стратегія диференціації стратегія фокусування стратегія зростання диверсифікація управління по цілям

 

План теми

 

5.1 Сутність планування, його види та їхній взаємозв’язок.

5.2 Поняття стратегічного планування.

5.3 Визначення місії та цілей організації.

5.4 Оцінки та аналіз зовнішнього середовища.

5.5 Управлінське обстеження сильних та слабких сторін фірми.

5.6 Аналіз стратегічних альтернатив.

5.7 Тактика, політика, процедури, правила.

5.8 Бюджети як засіб реалізації стратегії.

5.9 Управління по цілям (МВО).

5.1 Сутність планування, його види та їхній взаємозв’язок

Планування як функція передбачає визначення місії, цілей, стратегій і тактики організації.

Планування – процес вибору мети і рішень, необхідних для їх досягнення.

Планування дає відповіді на наступні питання:

1. Яке становище організації на даний момент?

2. Якими мають бути цілі організації?

3. Яким чином організація може досягти цих цілей?

Плани поділяються на кілька взаємопов’язаних видів.

Стратегічні плани – довгострокові плани, визначають дії на період понад 2 роки. Вони розробляються менеджерами вищого рівня після консультації з менеджерами нижчої ланки управління.

Тактичні плани передбачають дії, спрямовані на досягнення тактичної мети і на підтримку стратегічних планів. Вони розробляються менеджерами середньої ланки, які обговорюють плани з менеджерами нижчої ланки, а потім подають їх вищому керівництву.

Оперативні плани передбачають дії, спрямовані на виконання оперативної мети і підтримку тактичних планів. Оперативні плани, як правило, охоплюють період часу менше року. Вони розробляються менеджерами нижчої ланки при консультування з менеджерами середньої ланки.

Виділяють також внутрішньофірмове планування, що включає такий комплекс планів:

- виробничі; - фінансові; - капітальних вкладень;

- збуту; - НДДКР; - організаційного розвитку.

 

5.2. Поняття стратегічного планування

Основу для управління організацією забезпечує стратегічне планування.

Стратегічне планування – є набором дій і рішень, зроблених керівництвом для досягнення організацією своїх цілей (рис. 5.1).

Основою здійснення стратегічного планування на підприємстві є його місія. Він відповідно є основою для ухвалення управлінських рішень в організації. Стратегічний план повинен забезпечувати організації можливість адаптації своєї діяльності до умов, що змінюються. В рамках процесу стратегічного планування виділяються 4 основних види управлінської діяльності:

1. Розподіл ресурсів.

2. Адаптація до зовнішнього середовища.

3. Внутрішня координація.

4. Організаційне стратегічне прогнозування.

Стратегія – всебічний комплексний план, призначений для здійснення місії організації і досягнення її мети, що в основному розробляється вищим керівництвом, але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління.

Саме по собі стратегічне планування ще не гарантує успіху, самий довершений план може потерпіти невдачу із-за помилок при здійсненні функцій управління. Стратегічне планування дає основу для ухвалення рішень.

Для сучасного стратегічного планування характерні наступні положення:

1. Невеликий плановий відділ (менше 6 чоловік), що займається додатковим плануванням на нижчих рівнях.

2. Стратегічні плани розробляють на щорічних нарадах вищого керівництва корпорації.

3. Річний стратегічний план об’єднується з річним фінансовим планом.

 

 

Рис. 5.1 Основні складові моделі стратегічного планування