Кількісний підхід у менеджменті

Кількісний підхід (школа науки управління) характеризується широким застосуванням у менеджменті математики. Основою школи є дослідження моделей, тобто форм відображення реальності, і операцій. Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів, використовували їх з метою розробки і прийняття оптимальних і ефективних управлінських рішень.

Перші засади школи наукового управління почали формуватися в роки Другого світової війни. В цей період науково-технічний прогрес і колосальна концентрація наукового і виробничого потенціалу зумовили реструктуризацію світової економіки. Післявоєнне виробництво спочатку орієнтувалося на задоволення масових потреб, а в міру їх насичення – на задоволення специфічних потреб, які формували ринки невеликої ємності. Це послужило поштовхом до появи підприємницьких структур, утворення великого числа малих і середніх підприємств. Ключовими чинниками успіху на ринку сталі гнучкість, динамічність, адаптивність до вимог ринкового середовища. Виходячи з цих передумов, науковці почали активно розробляти ідеї розуміння організації як відкритої системи. Ускладнення середовища зажадало розробки і вживання способів ухвалення рішень в ситуації невизначеності.

Значним поштовхом у розвитку кількісної школи менеджменту послужив розвиток математичних наук, статистики, інформатики, а також комп’ютерної техніки. При вирішенні проблем управління найбільшого поширення набули моделі теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні, економічного аналізу. Вони дозволяють вирішувати великий клас завдань управління із застосуванням економіко-математичних методів. Теоретичні основи цих методів були закладені російськими ученими Л. В. Канторовичем и В. С. Новожиловим, які не лише розробили методи кількісного підходу, але і сприяли практиці їх вживання. Починаючи з 1960 р. економіко-математичні методи використовуються для вирішення проблем оптимізації планів, формування цін, розподілу ресурсів, програмно-цільового планування тощо.

Ключовою характеристикою науки управління (кількісної школи) є заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями. В основі школи лежить ідея про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей, математичних моделей.

Модель – це форма представлення реальності.

Математична модель – це опис якого-небудь класу явищ, виражений за допомогою математичної символіки.

Основні етапи побудови моделі.

1. Уточнення постановки завдання.

2. Формулювання законів, що пов’язують основні параметри об’єкту.

3. Запис в математичних виразах сформульованих закономірностей.

4. Дослідження моделі на основі зіставлення фактичних показників з розрахунковими по моделі (теоретичний, експериментальний аналіз).

5. Накопичення даних про об’єкт, що вивчається, і коректування моделі з метою введення додаткових показників і даних, обмежень, критеріїв.

6. Використання моделі для вирішення завдань управління об’єктом.

7. Розвиток і вдосконалення моделі.

Загалом дослідження в межах кількісної школи передбачає реалізацію наступних дій:

– виявлення операційної проблеми;

– розробка моделі ситуації, яка спрощує реальність і подає її абстрактно;

– надання змінним моделі кількісних значень з метою опису кожної змінної та зв’язків між ними.

Узагальнюючи викладене вище, можна стверджувати, що основний внесок кількісної школи менеджменту в теорію управління –спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей, оскільки саме за допомогою них управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків. Однак, основним обмеженням є зосередження уваги менеджерів виключно на обґрунтуванні вибору управлінського рішення.