Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Кровотеча при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.
Кровотеча може виникати як на тлі «виразкового» анамнезу, так і без яких-небудь провісників. Перфорація і кровотеча зі шлунка у дітей (особливо якщо вони виникли на тлі важких захворювань: нефрит, сепсис, гепатит, уремія, термічні опіки) є особливо небезпечними. Так названні стресові виразки в цих хворих, як правило, розвиваються в термінальній фазі, особливо при проведенні масивної гормональної терапії. Синдром портальної гіпертензії. Причина синдрому портальної гіпертензії – обмеження відтоку з портальної системи. Перешкода може розташовуватися вище, нижче або усередині самої печінки, тому СПГ поділяють на надпечінкову,підпечінкову і внутрішньопечінкову. В дитячому віці 80% хворих мають підпечінкову (або допечінкову), а у дорослих 80% становить внутрішньо печінкова форма СПГ. Другим фактором підвищення тиску у ворітній вені є збільшення приливу крові у вісцеральне русло, зв'язане з гіпердинамічним кардіальним синдромом. Останнє спостерігається при цирозі печінки. Класифікація портальної гіпертензії за Auvert 1. Надпечінковий блок 2. Внутрішньопечінковий блок 3. Позапечінковий блок 4. Змішаний блок Причиною розриву варикозних вен і виникнення кровотечі вважають ”портальний криз”: 1. Підвищений тиск у системі воротної вени. 2. Зміна слизової шлунка і стравоходу внаслідок порушення кровообігу, що виявляється ерозіями, виразками. 3. Порушення згортаючої системи крові. 4. Фізичне напруження. 5. Переїдання. Клінічно за 1-2 дня до кровотечі в хворого з'являється слабкість, нездужання, біль у епігастральній ділянці, підвищення температури до 39-40оС, що нерідко розцінюється як ГРВІ. Далі настає погіршення: підсилюється слабкість, з'являється блідість шкіри і слизових, спрага, сухість у роті, тахікардія, знижується наповнення і напруга пульсу, падає АТ, розвивається клініка геморагічного шоку. Потім з'являється блювання кольору кавової гущавини, через кілька годин – дьогтеподібний стілець, при профузних кровотечах – стілець у вигляді „малинового желє” вже через 30-40 хвилин. Збільшена селезінка після кровотечі дещо зменшується, однак вона завжди збільшена і залишається доступною для пальпації. Сучасне УЗД та ФЕГС радикально змінило можливості ранньої діагностики позапечікової форми ПГ. Раніш у більшості дітей кровотеча з вен стравоходу була першим проявом захворювання. Тепер діагноз може встановлюватися до розвитку кровотечі, коли педіатр при пальпації визначає збільшену селезінку і призначає ФЕГС.
Ультразвуковими ознаками ВПГ є нормальна структура печінки без її збільшення. Головною ознакою ВПГ на УЗД є відсутність правильно сформованої ворітної вени і її внутрішньопечінкових гілок. На УЗД визначається конгломерат звитих вен і фіброзної тканини (портальна кавернома). Використовуючи доплерографію можна знайти зворотний кровоток у судинах малого сальника, а також уповільнення струму крові в 2-3 рази в судинах брижі і селезінковій вені. Під час УЗД необхідно установити не тільки причину портальної гіпертензії, але і варіанти анатомії вісцеральних вен, з якими можна буде накласти декомпресивний анастомоз. На УЗД візуалізується верхньобрижева вена (при ВПГ вона збільшена, стінки її стовщені), треба простежити селезінкову вену, нижню порожню вену і ліву ниркову вену, вади якої при ВПГ зустрічаються в 10% випадків, що може затруднити її виділення під час операції. При синдромі портальної гіпертензії використовується метод дослідження судин за допомогою спіральної комп’ютерної томографії з судинним підсиленням, що дозволяє побачити вени черевної порожнини в реальному зображенні. Спленопортографія в даний час використовується вкрай рідко. Фіброезофагогастроскопія дозволяє побачити розширені варикозно змінені вени стравоходу і кардиального відділу шлунку. Ознакою ПГ є розширення, вибухання вен, їхня напруга. Наявність вишневих плям на венах стравоходу, гіперемії, фібринозних накладень, звитість є грізними попередниками кровотечі. Лікування ВПГ на сучасному етапі зводиться до запобігання кровотечі або лікуванню кровотечі з розширених вен стравоходу і шлунка з метою запобігання їх у майбутньому. Лікування кровотеч у гострому періоді починають з консервативної терапії і продовжують протягом декількох годин. У шлунок вводять зонд і видаляють вміст; зонд залишають для контролю наявності та інтенсивністі кровотечі. Незважаючи на триваючу кровотечу, обсяг інфузійної терапії скорочують до 50% обсягу добової потреби. Включають препарати, спрямовані на поліпшення реології. Хворому переливають еритромасу і свіжозаморожену плазму. Ціль подібного переливання – зниження системного тиску і підвищення в'язкості крові.Об’єм циркулюючої крові у хворих з кровотечею при СПГ ніколи не поповнюють на 100% (”крапля за краплю”), тому що це приводить до продовження кровотечі.
До схем лікування кровотеч включають синтетичні аналоги соматостатину, зокрема,октреотид, який по своїй кровоспинній дії при кровотечі із вен стравоходу порівнюють з дією зонду Сенгстейкена –Блекмора. Дуже важливою складовою частиною лікування є глибока седативна терапія для виключення занепокоєння хворого через спрагу і наявність зонду в шлунку. Для зупинки кровотечі із вен стравоходу при СПГ застосовують ендоскопічне склерозування та ендоскопічне кліпування вен стравоходу, а також,як тичасова міра, використовують зонд Сенгстейкена блекмора. Серед хірургічних методів лікування СПГ існують операції ”роз’єднання”, які припиняють притік венозної крові з шлунку на стравохід, і операції шунтування, при яких утворюють анастомози між системою ворітної та системою нижньої порожнистої вен.Хворим з внутрішньо печінковою формою СПГ виконується трансплантація печінки. Серед шунтуючих операцій найчастіше накладають дистальний сплено-ренальний анастомоз по Уоррену, або сплено-ренальний (сплено-супраренальний) анастомоз «бік-в-бік». Рідше застосовують мезентеріко-кавальний та портокавальний анастомоз. Шунтуючі операції показані при збереженній функції печінки в хворих із позапечінковою ПГ, а також уродженим фіброзом печінки. Спленектомія у дітей при лікуванні СПГ виконується дуже рідко. Після шунтуючих операцій селезінка повільно зменшується, що веде нормалізації картини аналізу крові- підвищенню кількості тромбоцитів та лейкоцитів. Дивертикул Меккеля. Дивертикул Меккеля являє собою залишок омфало-мезентеріальної протоки, яка в нормі облітерується. ДМ завжди розташований на відстані 60-100 см від ілеоцекального кута. ДМ висланий двома типами гетеро топічних тканин- епітеліальними клітинами шлунку та залозистим епітелієм підшлункової залози.Найбільш частим проявом дивертикулі ту є кровотеча в наслідок ерозії слизової.Стул при кровотечі з ДМ має вишневий колір. При підозрі на ДМ можна використати радіоізотопне сканування органів черевної порожнини Тс99при якому буде визначатись накопичення ізотопу не тільки в області шлунку, а й в нетиповому місці- правій здухвинній ділянці. Хірургічне лікування ДМ полягає в видаленні дивертикула(дивертикулектомія по типу апендектомії, резекція дивертикула в межах здорової тканини, клиноподібна резекція дивертикулу або резекція кишки з анастомозом кінець в кінець) Поліпи товстої кишки. Поліп це пухлина на ніжці, яка звисає в посвіт порожнистого органу. Поліпи можуть знаходитись в будь-якому відділі шлунково-кишкового тракту, але переважно ї знаходять в товстій кишці.В дитячому віці існують три типи поліпів: ювенільні(80%),лимфоїдні (15%) та аденоматозні (3%).Поліпи супроводжуються кровотечами в 93% випадків.Клінічні прояви поліпів товстої кишки –наявність незміненої крові в випорожненнях.Хірургічне лікування полягає в ендоскопічній поліпектомії, або в колектомії (при тотальному поліпозі). Геморой. У дітей зустрічаеться дуже рідко, але у дітей з синдромом портальної гіпертензії зустрічається в 4-5%. Лікування – прошивання гемороїдальних вузлівя. Які кровоточать. Хвороба Крона та некротично-виразковий коліт супроводжується кровотечею в 14%.При неефективності консервативної терапії проводять хірургічне лікування – резекції кишківнику.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 283; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.193.45 (0.005 с.) |