А. Виразкова хвороба шлунку .

Актуальність теми.

Кровотеча є одним із важких та вкрай небезпечних ускладнень у хірургії дитячого віку, яка потребує негайної допомоги. Кровотечі із шлунково-кишкового тракту відмічаються у 5-8% дітей з гастроентерологічною патологією, у 55% хворих цієї групи вона виникає при ускладненні виразкової хвороби. Розпізнавання кровотечі – відповідальна та складна діагностична проблема, яка потребує професійних знань та вмінь.

Синдром портальної гіпертензії це симптомокомплекс, який виникає при порушенні кровообігу і підвищенні венозного тиску у системі ворітної вени внаслідок природжених та набутих захворювань печінки. Ускладненням СПГ є спленомегалія та

варикозне розширення вен стравоходу, яке при портальному кризі приводить до кровотечі.

2. Конкретні цілі заняття:

А. Виразкова хвороба шлунку.

1. Розпізнати основні клінічні прояви кровотеч із верхніх відділів травної системи.

2. Диференціювати кровотечу в залежності від причини.

3. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження при виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки, ускладненою кровотечею (УЗД, ФГДС, рентгенологічне дослідження, КТ,ангіографія), лабораторні та біохімічні аналізи крові, показники гемодинаміки (Рl, АТ, Нb, Нt, ОЦК).

4. Продемонструвати зондування шлунка, охарактеризувати склад шлункового вмісту та випорожнень при кровотечі.

5. Ідентифікувати особливості перебігу виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, що супроводжується кровотечею.

6. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки виникнення кровотечі у дітей, обгрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.

7. Запропонувати алгоритм дії лікаря при кровотечі із верхніх відділів травного тракту та тактику надання невідкладної допомоги.

8. Трактувати загальні принципи лікування виразкової хвороби шлунку у дітей різного віку, що супроводжуються кровотечею та визначити показання до хірургічного лікування.

9. Реабілітація дітей з виразковою хворобою шлунку та 12-палої кишки.

Б. Синдром портальної гіпертензії.

1. Розпізнати основні клінічні прояви кровотечі із верхніх відділів травної системи при синдромі портальної гіпертензії.

2. Диференціювати кровотечі при синдромі портальної гіпертензії.

3. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження (УЗД, ФГДС, рентгенологічні, ангіографічні, дані спіральної комп’ютерної томографії з судинним підсиленням), дані загального аналізу крові (панцитопенія,зниження гемоглобіну,тромбоцитопенія) та біохімічні аналізи, показники гемодинаміки (Рl, АТ, Нb, Нt, ОЦК,).

4. Продемонструвати зондування шлунка, охарактеризувати склад шлункового вмісту та випорожнень, продемонструвати встановлення зонду Сенгстейкена-Блекмора при кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу.

5. Ідентифікувати особливості перебігу синдрому портальної гіпертензії, що супроводжуються кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу.

6. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки виникнення кровотечі у хворих на синдром портальної гіпертензії.

7. Обгрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.

8. Запропонувати алгоритм дії лікаря при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та тактику ведення хворого з синдромом портальної гіпертензії.

9. Трактувати загальні принципи консервативного лікування синдрому портальної гіпертензії та її ускладнень, що супроводжуються кровотечею.

10. Визначити показання до хірургічного лікування та основні принципи оперативних втручань у дітей з синдромом портальної гіпертензії.

11. Прогноз перебігу синдрому портальної гіпертензії у дітей.

12. Диспансерне спостереження за дітьми з синдромом портальної гіпертензії.

13. Реабілітація дітей з портальною гіпертензією.

Зміст теми.

Частіше у клінічній практиці користуємось класифікацією шлунково-кишкових кровотеч (ШКК) за Стручковим В.І.:

1. За локалізацією:

- із верхніх відділів (стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка);

- із тонкої кишки (порожня, клубова);

- із нижніх відділів (товста кишка).

2. За клінікою: активні (ті, які тривають), ті, що зупинились.

3.За об’ємом: масивні (профузні), малі (мінімальні).

4. За характером: гострі, хронічні (приховані, окультні).

5. За етіологією: виразкові, невиразкові.

6. За ступенем важкості величини крововтрати: легка, середня, тяжка крововтрата.

7. За частотою: первинні, рецидивуючі.

Прямі клінічні симптоми шлунково-кишкової кровотечі:

1. Haematemesіs - кривава блювота.

2. Haematochezіa - виділення незміненої чи малозміненої крові з прямої кишки.

3. Melena - виділення зміненої крові з прямої кишки у виглядв дьогтьоподібних випорожнень.

Непрямі клінічні симптоми шлунково-кишкової кровотечі.

1. Блідість шкірних покривів

2. Млявість

3. Сонливість

4. Запаморочення

5. Похолодання кінцівок

6. Частішання і ослаблення пульсу на периферийних судинах

7. Зниження артеріального тиску

ШКК із верхніх відділів травного тракту можуть викликати декілька сотень захворювань. Найчастіші із них: дуоденальна виразка, виразка шлунку, виразка анастомозу, ерозивний гастрит, варикозне розширення вен стравоходу, синдром Маллорі-Вейса, ерозивний дуоденіт, ерозії і виразки стравоходу, судинні мальформації, захворювання тонкої кишки.

Незалежно від рівня шлунково-кишкового тракту, де виникають кровотечі, розрізняємо виразкові і невиразкові кровотечі. Невиразкові кровотечі пов’язані з локалізацією патологічного процесу в травному тракті (туберкульоз, інвазія, геморой, ін.), або зумовлені патологічним процесом за межами шлунку і кишківника (тромбоз ворітної і селезінкової вен, захворювання системи крові, отруєння, уремія, авітамінози). Сюди відносимо травми стравоходу, шлунку, печінки: забій, розриви, хімічні і термічні опіки, сторонні тіла. До невиразкових кровотеч відносимо ускладення різних діагностичних і лікувальних маніпуляцій (операції, лікування глюкокортикоїдами, антикоагулянтами).

Необхідно також виділити “несправжні” кровотечі, при яких діти зригують проковтнуту кров із носоглотки, порожнини рота, трахеї.

В характеристиці кровотеч дуже важливим моментом є визначення тяжкості кровотечі.

Клініко-лабораторні ознаки крововтрати різного ступеня важкості:

Показники	Ступінь крововтрати
	легкий	середній	важкий	вкрай важкий
Дефіцит ОЦК (% від належного)	10-20 до 1000* мл	21-30 1000-1500* мл	31-40 1500-2000* мл	41-70 2000-3500* мл
Пульс (уд. за 1 хв.)	до 90	90- ПО	110- 120	>І20
АТ (мм рт. ст.)	>120	120-80	80-70	<70
ЦВТ (мм вод. ст.)	120-80	80-60	<60
Шоковий індекс (П/АТ)	0,54 – 0,78	0,78-1,38	1,38- 1,5	>1,5
Еритроцити (х 10^12/л)	5,0-3,5	3,5-2,5	2,5-2,0	<2,0
Гемоглобін (г/л)	120-100	100-80	80-60	<60
Гематокрит (%)	44-38	38-32	32-22	<22
Діурез (мл/на год)	50-60	40-50	30-40	<30

Примітки:

- зафіксований колаптоїдний стан на висоті геморагічної атаки є свідченням крововтрати важкого ступеня або понад 30% ОЦК;

- хірургічна тактика при важкій та вкрай важкій крововтраті ідентична;

- вказані лабораторні показники коректні у разі тривалості кровотечі більше 12 годин;

- *величини в мл для хворого вагою 70-80 кг.

Залежно від ступеня крововтрати змінюється коагулограма дитини. При легкому ступені крововтрати концентрації фібриногену, кількість тромбоцитів, тромбіновий час, фібринолітична активність зменшуються мало або знаходяться в межах нормальних величин.Але у хворих з синдромом портальної гіпертензії завжди в загальному аналізі крові є тромбоцитопенія, або панцитопенія, навіть без ознак кровотечі. Середній ступінь кровотрати характеризується зниженням рівня фібриногену, кількості тромбоцитів, тромбінового часу, а фібринолітична активність підвищується мало. Тяжкий ступінь кровотечі проявляється значним зниженням концентрації фібриногену, тромбоцитопенією, зменшенням тромбінового часу при одночасному підвищенні фібринолітичної активності.

Особливої уваги вимагають хворі з важким ступенем крововтрати, так як у них порушення гемодинаміки і метаболізму досягають найбільших порушень: швидко розвиваються зміни гемостазу, перерозподіл крові у організмі, циркуляторні порушення. Все це в сукупності веде до розвитку шоку, гострої ниркової недостатності, печінкової недостатності, гіпоксії міокарду, мозку, інтоксикації продуктами гідролізу білків крові, що вилились в кишківник.

Гострі кровотечі частіше бувають тривалими і інтенсивними. Хронічні кровотечі мінімальні за об’ємом, але тривалі, схильні до рецидивів і часто є приховані (окультні). Малі за об’ємом кровотечі можуть не супроводжуватись помітною клінічною реакцією серцево-судинної системи і швидко компенсуються за рахунок перерозподілу крові і тканинної рідини. Масивні кровотечі (> 15-20% ОЦК) маніфестують чіткою клінічною картиною геморагічного шоку з розвитком поліорганної недостатності.

ШКК зустрічається у дітей всіх вікових груп: виразкові кровотечі переважають у дітей шкільного віку (10-14 років), невиразкові – частіше у хворих дошкільного віку. Частіше ШКК буває у хлопчиків незалежно од віку.

Важливо відмітити, що ШКК у дітей найчастіше спостерігаються при високому рівні секреції соматотропного гормону, що можна розглядати, як фактор ризику розвитку захворювань органів травлення і розвитку ускладнень. Пітвердженням цієї гіпотези є те, що діти з подальшою патологією органів травлення і ШКК, народжуються доношеними, часто “крупним” плодом (≥ 4000 г).

Немаловажне значення серед причин гастроінтенстинальних захворювань має спадкова схильність, яка при виразковій хворобі зустрічається у 30-75% випадків. Дітям з гастроентерологічною патологією властива підвищена метеолабільність: загострення захворювання часіше восені і навесні. Невиразкові кровотечі з однаковою частотою спостерігаються на протязі року.

Клінічна картина гострих ШКК залежить від багатьох факторів, перш за все від ступеня крововтрати, характеру основного захворювання, віку дитини, стану компенсаторних можливостей організму. Однак завжди спостерігаємо кроваву блювоту,блювоту,”кавовою гущею”, мелену, колапс. В одних випадках явні зовнішні ознаки кровотечі (кривава блювота, мелена) в травний тракт передують появі загальних симптомів, гострої крововтрати, в інших – переважають загальні симптоми крововтрати.

Провідним симптомом гострої крововтрати із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту є кровава блювота (haemotemesis). Вона може бути рясною, у вигляді “кавової гущі” і алої крові з домішками або без домішків їжі, одноразовою, багаторазовою, супроводжуватись втратою свідомості, передувати мелені (чорного, дьогтьоподібного калу).

При профузній кровотечі блювота виникає раптово на фоні явного благополуччя, хоча їй передують наростаюча слабість, головокружіння, нудота. Швидко розвивається синкопальний стан, виявом якого є різка блідість шкіри, холодний липкий піт, тахікардія, тахіпноє. Знижується АТ, над верхівкою серця вислуховується систолічний шум. Блювота звичайно виникає швидко після профузної кровотечі і представлена алою незміненою кров’ю.

Така клінічна картина властива хворим з кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу при синдромі портальної гіпертензії, синдромом Меллорі-Вейса, виразковою хворобою з локалізацією виразки у шлунку і дванадцятипалій кишці, коли ерозії підлягають крупні артеріальні судини. При значній профузній кровотечі, при портальній гіпертензії, блювота виникає “фонтаном”.

У випадку помірної кровотечі блювоті передують слабість, головокружіння, нудота, наростання болей в животі. Блювотні маси мають вигляд “кавової гущі” (кров затримується в шлунку, гемоглобін крові під впливом соляної кислоти в просвіті шлунку перетворюється у солянокислий гематин).Також може бути блювання прожилками або згортками крові (в разі наростання кровотечі гемоглобін не встигає провзаєммодіяти з соляною кислотою).

Другим важливим симптомом кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту є чорний, дьогтьоподібний кал – melena. Цей симптом появляється у більшості хворих. Поява мелени свідчить про кровотечу із проксимальних відділів травного тракту, зокрема шлунку і дванадцятипалої кишки. Однак мелена також може бути при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу при синдромі портальної гіпертензії, поліпозі проксимальних відділів тонкого кишечника. Повільне поступлення крові у просвіт кишки зумовлює темний колір калових мас. Поступове нагромадження крові в товстій кишці приводить до її розкладання: утворюється сірчанокисле залізо, яке надає каловим масам колір від темно-вишневого до чорного.

У випадку масивної кровотечі можлива дефекація, коли випорожнення мають вишневий колір. Наявність у випорожненях яскравої, темної крові вказує на те, що причина кровотечі знаходиться в дистальних відділах кишківника. При цьому необхідно виключити споживання деяких харчових продуктів, що містять багато крові (кров’яна ковбаса, печінка). Темний колір калових мас спостерігається при прийомі карболену, препаратів вісмуту, великої кількості вишень, чорниць.

Одночасно поява кривавого блювання і мелени спостерігається у дітей з ШКК – до 30% випадків. Як правило, спочатку появляються криваве блювання, а через 1-2 дні – мелена. Така послідовність клінічних симптомів характерна для дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки і шлунку, гострими гастродуоденальними виразками, ерозивно-геморагічним гастритом, синдромом портальної гіпертензії, дуоденальним стазом. Однак не виключена поява спочатку мелени, а через 1-3 дні виникає кровава блювота. Це свідчить про тривалу рецидивуючу кровотечу.

Розвиток гострої значної кровотечі приводить до невідповідності ємкості судинного русла і ОЦК. Це супроводжується зниженням АТ, прискоренням пульсу, зменшенням хвилинного об’єму (ХО) крові. У відповідь на крововтрату наступає захистна реакція у вигляді спазму судин, зменшення об’єму судинного русла. Розвивається клінічна картина геморагічного шоку: наростають загальна слабість, шум у вухах, мерехтіння в очах, холодний піт, загальмованість, блідість шкіри, зниження АТ, нитковидний пульс, короткочасні синкопальні стани.

Втрата свідомості є критерієм важкої кровотечі. Прогностично несприятливими є повторні, рецидивуючі кровотечі. Найчастіше рецидиви ШКК є у дітей з виразковою хворобою. При цьому розвиваються порушення в системі гемостазу, змінюється мікроциркуляція, наростають дегенеративно-дистрофічні зміни в тканинах, зокрема кругом виразкового дефекту. Дистрофічно змінені тканини некротизируються, руйнуються судини, що викликає повторні, інтенсивні кровотечі, можливу перфорацію. При цьому має місце напруження м’язів передньої черевної стінки, особливо в епігастрії, пілородуоденальній зоні. Глибока пальпація живота є практично неможливою.

Кровотечі у немовлят.

Гемостаз у нормі залежить від взаємодії тромбоцитів і розчинених у плазмі білків, які, вступаючи у взаємодію, утворюють фібринний згорток.

Кровотеча у немовлят може бути наслідком якісної чи кількісної зміни еритроцитів або білків, що відповідають за згортання крові. Для немовлят характерне зниження на 30-70% вітамін-К-залежних факторів системи згортання, (ІІ, УІІ, 1Х и Х), у недоношених цей стан є ще більш небезпечним, оскільки уведення вітаміну виявляється неефективним через транзиторну незрілість печінки.

Для дітей слабких, недоношених, які перенесли внутрішньоутробний сепсис або гіпоксію, може мати місце розсіяна внутрішньосудинна коагуляція (РВК) або ДВЗ-синдром. Поява кровотечі у зрілих доношених дітей обумовлена тромбоцитопенією внаслідок імунологічного конфлікту і виявляється класичною геморагічною хворобою немовлят.

Геморагічний гастрит.

Характеризується множинними крововиливами, гострими ерозіями або поверхневими виразками слизової шлунка. Розрізняють ерозивний і геморагічний гастрит. Під час кровотечі відрізнити геморагію від ерозії важко. Найчастіше геморагічний гастрит розвивається в результаті системних захворювань (ендокринних, інфекційних, токсичних, септичних) або під впливом локальних факторів (лікарські засоби, судинні чи аліментарні розлади), а також механічного роздратування (травма). Основне в геморагічному гастриті – порушення обмінних процесів, згортаючої системи крові, підвищення проникності стінок капілярів. Виникненню ерозій і виразок сприяє підвищення кислотності шлункового соку, унаслідок стресу, гіперкапнії, некробіотичних змін у слизовій оболонці, обумовлених гіпоксією, чи токсемією, спазмом судин, і місцева дія лікарських речовин, що ушкоджуть. Клініка кровотечі (криваве блювання) є першою ознакою виразки. Іноді кровотечі виникають перед появою болі в животі.

Діагноз встановлюють на підставі ендоскопічного дослідження, проведеного на висоті кровотечі. При цьому визначають набряк слизової оболонки, її геморрагію, ерозії, дрібнокрапкові крововиливи. Характерним є кровотеча з ділянок візуально неушкодженої слизової.

Синдром Меллорі-Вейса. Синдром Меллорі-Вейса – одна з причин невиразкових кровотеч, зв'язаних зі спонтанним розривом оболонки, чи більш глибоких шарів стінки шлунка стравохідно-шлункового відділу. Зустрічається у дітей дуже рідко,головним чином в підлітковому віці. У патогенезі ведуче місце відводять підвищенню тиску в кардіальному відділі при недостатнім розкритті кардії при сильному кашлі, приступі бронхіальної астми, епілептичному припадкові. Така картина може спостерігатися і при сильному блюванні. До обтяжуючих факторов варто віднести езофагальну грижу, запальні захворювання стравоходу і шлунка.

Клініка. Блювота кольору “кавової гущі”, рідше – червоною кров'ю.

До цього, як правило, спостерігається блювота без домішків крові.

Діагноз: уточнюється на основі ендоскопічного дослідження, під час якого визначають розміри ушкоджень, частіше тріщини від 1 до 5 см. Дно розривів заповнене згортками крові. Поряд з розривами слизової можуть відзначатися більш глибокі ушкодження підслизового і м'язового шарів.

Характер лікування визначається інтенсивністю кровотечі. Починають з консервативної терапії: промивання шлунку крижаною водою, призначення судинозвужувальних засобів (адроксон, адреналін, новокаїн), за допомогою інжектора роблять локальне омивання 96% спиртом, хлоретілом, епсілон-амінокапроновою кислотою. Ці засоби допомагають припинити кровотечу для того, щоб потім зробити остаточну зупинку кровотечі за допомогою діатермічної, лазерної коагуляції. При відсутності ефекту роблять гастротомію й ушивання розривів.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Ситуаційні завдання.

1. Причиною кровотечі зі шлунково кишкового тракту у дітей може бути:

 

2. Надайте класифікацію портальної гіпертензії за Auvert

 

3. Встановіть послідовність дій при гострій кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу у дитини 10 років, яка спостерігається з приводу портальної гіпертензії

1) Фіброезофагогастродуоденоскопія, з проведенням склерозування варікозно розширених вен стравоходу.

2) Незважаючи на триваючу кровотечу провести інфузійну терапію.

3) Включають препарати, спрямовані на поліпшення реології

4) У шлунок уводять зонд Блекмора і видаляють вміст, а також його залишають для контролю за інтенсивністю кровотечі

5) Хворому переливають еритромасу і свіжозаморожену плазму

 

4.У дитини 8 років раптово з'явилася масивна кривава блювота. Через годину кров з'явилася в калі. З анамнезу відомо, що за 2 дні до кровотечі у хворого відзначалася слабість, біль в епігастральній ділянці, підвищення температури до 38 °С, що було розцінено як початок ГРВІ. Зі слів матері після народження дитина перебувала у відділенні реанімації немовлят, де проводилася катетеризація пупочної вени. При огляді - відзначається слабкість, млявість, блідість шкірних покривів, хворий скаржиться на спрагу, відзначається розширення вен передньої черевної стінки. Пальпаторно визначається спленомегалія.

1. Поставте попередній діагноз.

2. Визначте тактику лікаря.

 

5.Дитина 3 років захворіла зненацька, у стулі з’явилося значна кількість зміненної крові. Блювоти немає. Загальна слабкість. Живіт помірно болісний при пальпації біля пупка. В анамнезі ніяких захворювань не виявлено.

1. Встановіть діагноз.

2. Лікувальна тактика

Тестові завдання.

1. Дитина 15 років госпіталізована в клініку зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, блювання з домішками червоної крові. АТ-100/60 мм рт.ст., Ht – 28%; Нb – 80г\л. Яке дослідження потрібно провести для діагностики причини кровотечі?

А. Бронхоскопію.

В. Колоноскопію.

С. Лапароскопію.

D. Оглядову рентгенографію органів черевної порожнини.

Е. Фіброгастродуоденоскопію.

 

2. Дитина 12 років госпіталізована до лікарні зі скаргами на погіршення самопочуття, різку слабкість, біль в епігастральній ділянці, блювання з домішками червоної крові. Зроблена фіброєзофагогастродуоденоскопія: слизова оболонка шлунка набрякла, гіперемована, судини ін'єковані, спостерігаються множинні крововиливи в слизову оболонку та підслизовий шар, в окремих ділянках крапкові ерозії, деякі до 0,5 см, покриті нальотом фібрину. Яке захворювання є причиною кровотечі?

А. Геморагічний гастрит.

В. Синдром портальної гіпертензії.

С. Синдром Меллорі-Вейса.

D. Виразкова хвороба шлунка.

Е. Виразкова хвороба 12-палої кишки.

 

3. Дитина 11 років надійшла в клініку зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, блювання типу "кавової гущі", періодично червоною кров'ю, приступи пароксизмального кашлю. Дитина страждає епілепсією. Зроблена фіброєзофагогастродуоденоскопія: у кардіальному та субкардіальному відділах шлунка виявлені подовжні тріщини слизової оболонки, які локалізуються між складками довжиною до 2 см і шириною 2 мм. Яке захворювання є причиною кровотечі?

А. Виразкова хвороба 12-палої кишки.

В. Синдром портальної гіпертензії.

С. Синдром Меллорі-Вейса.

D. Геморагічний гастрит.

Е. Виразкова хвороба шлунка.

 

4. Дитина 12 років надійшла в клініку зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, блювання типу "кавової гущі", а також з домішками червоної крові. Зроблена фіброгастродуоденоскопія: у цибулині дванадцятипалої кишки виявлена виразка, дно якої покрите щільно прикріпленим згустком крові. Яке лікування потрібно почати в даний момент?

А. Резекція шлунка та 12-палої кишки.

В. Селективна проксимальна ваготомія.

С. Консервативне лікування

D. Операція Танера.

Е. Прошивання виразки, перев'язка судин шлунка.

 

5. Дитина 5 років госпіталізована в клініку зі скаргами на слабкість, нудоту, відсутність апетиту підвищення температури тіла, раптове рясне блювання кров'ю, що повторюється через короткі проміжки часу. АТ - 80/40 мм рт. ст. Наростає анемія. Зроблена фіброезофагогастроскопія. Виявлені варикозно розширені вени стравоходу з рясною кровотечею. Протягом 2-х діб проводився комплекс консервативних заходів, спрямований на зупинку кровотечі. Однак позитивний ефект не отриманий. Яке лікування може бути застосовано у дитини?

А. Резекція шлунка.

В. Операція Танера.

С. Продовжувати консервативне лікування

D. Гастротомія з прошиванням розширених вен стравоходу.

Е. Селективна ваготомія.

Актуальність теми.

Кровотеча є одним із важких та вкрай небезпечних ускладнень у хірургії дитячого віку, яка потребує негайної допомоги. Кровотечі із шлунково-кишкового тракту відмічаються у 5-8% дітей з гастроентерологічною патологією, у 55% хворих цієї групи вона виникає при ускладненні виразкової хвороби. Розпізнавання кровотечі – відповідальна та складна діагностична проблема, яка потребує професійних знань та вмінь.

Синдром портальної гіпертензії це симптомокомплекс, який виникає при порушенні кровообігу і підвищенні венозного тиску у системі ворітної вени внаслідок природжених та набутих захворювань печінки. Ускладненням СПГ є спленомегалія та

варикозне розширення вен стравоходу, яке при портальному кризі приводить до кровотечі.

2. Конкретні цілі заняття:

А. Виразкова хвороба шлунку.

1. Розпізнати основні клінічні прояви кровотеч із верхніх відділів травної системи.

2. Диференціювати кровотечу в залежності від причини.

3. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження при виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки, ускладненою кровотечею (УЗД, ФГДС, рентгенологічне дослідження, КТ,ангіографія), лабораторні та біохімічні аналізи крові, показники гемодинаміки (Рl, АТ, Нb, Нt, ОЦК).

4. Продемонструвати зондування шлунка, охарактеризувати склад шлункового вмісту та випорожнень при кровотечі.

5. Ідентифікувати особливості перебігу виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, що супроводжується кровотечею.

6. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки виникнення кровотечі у дітей, обгрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.

7. Запропонувати алгоритм дії лікаря при кровотечі із верхніх відділів травного тракту та тактику надання невідкладної допомоги.

8. Трактувати загальні принципи лікування виразкової хвороби шлунку у дітей різного віку, що супроводжуються кровотечею та визначити показання до хірургічного лікування.

9. Реабілітація дітей з виразковою хворобою шлунку та 12-палої кишки.