Нечесна та агресивна підприємницька практика. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Нечесна та агресивна підприємницька практика.



 

Стаття 19 ЗУ " Про захист прав споживачів"

Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

3. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем, якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Нормативна база:

 

1. Господарський Кодекс України, Закон від 16.01.2003 р. № 436-IV.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

 

Нечесна підприємницька практика ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною ([2] стаття 19 частина 1).

 

нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції ([2] стаття 1 частина 14).

 

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, зокрема:

- неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

- створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії ([1] стаття 32).

 

Є недійсними правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики ([2] стаття 19 частина 6).

1) ВВЕДЕННЯ СПОЖИВАЧА В ОМАНУ

 

Нормативна база:

 

1. Закон України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

 

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору([1] стаття 19 частина 2).

 

ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення з метою спонукання їх до прийняття швидкого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним ([1] стаття 19 частина 3).

2) АГРЕСИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Нормативна база:

 

1. Закон України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

 

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії ([1] стаття 19 частина 4).

 

Як агресивні ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним ([1] стаття 19 частина 5).

 

 

Вільному вибору і волевиявленню споживача може перешкоджати торгова практика, звана «нечесною».

У процесі ознайомлення з продукцією покупець може зіткнутися з нечесною торговою практикою, яка:

а) вводить покупця в оману;

б) є агресивною.

Введення покупця в оману є підприємницькою практикою, яка змушує або може змусити споживача дати згоду на здійснення правочину, на яку в іншому випадку він би не погодився (п. 2 ст. 19 Закону України від 12.05.1991 р. N 1023-XII «Про захист прав споживачів»у редакції від 1.12.2005 р. N 3161-IV (далі - Закон N 3161).

Введення в оману може стосуватися:

1) основних характеристик продукції, таких, як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікації, статус, наявність ліцензії, афілірованності і прав інтелектуальної або промислової власності, його відмінностей і нагороди;

6) прав споживача або небезпеки, яка йому загрожує.

Чи не надання споживачу необхідної інформації або надання нечіткою, незрозумілою інформації теж є підприємницькою практикою, що вводить в оману (абзац 8 п. 2 ст. 19 Закону N 3161).

Порушення прав споживача полягає також у здійсненні так званої агресивної підприємницької практики, якої, згідно з п. 4 ст. 19 Закону N 3161, вважаються дії, які фактично містять елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливають або можуть вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, враховуються:

1) час, характер і повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію або укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Якщо покупець стикається з нечесною підприємницькою практикою, то необхідно «сигналізувати» у відповідні органи.

У даному випадку під «сигналізування» слід розуміти написання і подання заяви.

«Відповідними органами», до компетенції яких входить обов'язок перевірити надійшло заяву про порушення прав особи як споживача, можуть бути:

• органи МВС;

• прокуратура;

• товариство із захисту прав споживачів.

Якщо ж покупець, що зробив операцію, зумів усвідомити, що став жертвою нечесної торговельної діяльності, то він може, відповіднодо п. 6 ст. 19 Закону N 3161, домогтися визнання такої угоди недійсною.

Наслідком визнання угоди недійсною є двостороння реституція.

Пояснимо один з улюблених юристами термінів. Двостороння реституція - це повернення сторін у первісний стан. Наприклад, угода між О. та ПП «Бублик», за якою О. передав грошову суму ПП «Бублик», а останнє надало О. медичний прилад - визнана недійсною у судовому порядку на підставі введення в оману (ст. 230 Цивільного кодексу (ГК) Україна).

Наслідком такого судового рішення буде двостороння реституція, тобто ПП «Бублик» зобов'язано повернути О. грошові кошти, а О., у свою чергу, - передати ПП «Бублик» медичний прилад. Таким чином, сторони будуть повернуті в початкове положення.

Згідно з п. 5 ст. 698 ЦК України, покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Нечесна підприємницька практика при продажу товарів поза торговельними приміщень

У разі продажу товарів поза торговельними приміщень часто доводиться стикатися з такими нечесними діями продавця:

1) пропозиція для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, які можна передбачити, з урахуванням запропонованої ціни та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до того ж до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, який пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку або демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або позбавлення

споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення з метою спонукання їх до прийняття швидкого рішення;

5) пропозиція до вільної реалізації продукції, вилученої з обігу, або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) організація, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Такі дії також вважаються введенням покупців в оману. Їх здійснення однозначно забороняється.

 

Ч.2.

5. Розділіть поняття «термін придатності», «гарантійний термін», «термін служби».

6. Проаналізуйте Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (ПКМУ від 11.04.2002 р.№ 506) та законспектуйте основні положення здійснення такого ремонту (обслуговування).

7. Охарактеризуйте структуру і основний зміст Закону України «Про рекламу».

8. Які умови договорів, що обмежують права споживача, може бути визнано недійсними?

9. Наведіть 2 приклади нечесної та агресивної підприємницької практики та охарактеризуйте їх з урахуванням положень статті 19 Закону України "Про захст прав споживачів

 

 

ч.2.

4. Петров А.А. придбав автомобіль, яким користувався 3 роки. Згодом автомобіль поламався. Петров звернувся на СТО продавця з вимогою про гарантійний ремонт, в чому йому відмовили, оскільки закінчився термін. Тоді громадянин звернувся до іншої СТО, на якій у ремонті йому відмовили, вказавши, що це заводський недолік двигуна, який підлягає усуненню тільки виробником. Декларований виробником строк служби складає 10 років. Що слід далі робити споживачу?

5. Відома компанія по виробництву тютюнових виробів стала спонсором святкування Дня студента, організувавши великий концерт та розмістивши поруч із сценою великий щит із зображенням молодих людей, що палять. Крім того, тютюнові вироби роздавались за зниженою ціною. Чи порушують дії підприємства норми чинного законодавства України, а якщо так - то які? Дайте правову характеристику.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 308; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.24.81 (0.053 с.)