Право на інформацію про продукцію. 
";


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Право на інформацію про продукцію.



Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, а також про її виробника (виконавця, продавця) (Закон України “Про захист прав споживачів”).

Звертаємо увагу на те, що споживачами, права яких захищаються на підставі зазначеного Закону, є лише громадяни (фізичні особи), які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Інформація надається споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) і повинна містити:

- назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

- найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

- дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

- відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

- позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

- дату виготовлення;

- відомості про умови зберігання;

- гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

- правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

- строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Так, здійснюючи роздрібну торгівлю непродовольчими товарами вітчизняного та іноземного виробництва, суб’єкт господарської діяльності керується, зокрема, Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 березня 2004 року № 98 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції 29 березня 2004 року за № 379/8978). Він позначає роздрібні ціни на товарах та ярликах цін (цінниках) зразків товарів, що надходять до продажу.

Працівники суб’єкта господарської діяльності зобов’язані надати покупцям у доступній наочній формі (у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів) необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари відповідно до законодавства про мови, яка має містити:

- назву товарів;

- назву нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

- дані про основні властивості товарів;

- відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин (у разі їх наявності) порівняно з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів, а також протипоказання щодо застосування;

- ціну, умови та правила придбання товарів;

- дату виготовлення;

- умови зберігання;

- гарантійні зобов’язання виробника;

- правила та умови ефективного і безпечного використання товарів;

- термін служби (придатності) товарів, відомості про необхідні дії покупця після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

- найменування та адресу виробника або підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від покупця, а також проводить ремонт і технічне обслуговування;

- інформацію про сертифікацію товарів (якщо вони підлягають обов’язковій сертифікації).

Продавець зобов’язаний довести до відома покупця інформацію стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я покупця та його майна.

Під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, суб’єкт господарської діяльності або його працівники зобов’язані:

- у присутності споживача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, у тому числі гарантійного талона та відривних талонів на гарантійне обслуговування, комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах;

- поінформувати споживача про правила користування товаром;

- заповнити відповідні розділи гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування;

- надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт.

Покупцю, разом з товаром, в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек), який засвідчує факт купівлі та надання послуг.

Товарний чек виписується у двох примірниках, один з яких видається покупцю і містить номер або найменування торговельного підприємства, назву та ґатунок товару, його ціну, дату продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис.

Окрім роздрібної торгівлі непродовольчими товарами суб’єкт господарської діяльності може здійснювати роздрібну торгівлю продовольчими товарами за Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 липня 2003 року № 185 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції 23 липня 2003 року за № 628/7949).

Маркування фасованих харчових продуктів повинно містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію про:

- загальну назву харчового продукту;

- номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса, об’єм тощо);

- склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

- харчову цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

- кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

- умови зберігання;

- позначення нормативного документа (для харчових продуктів вітчизняного виробництва);

- найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

- умови використання (якщо такі передбачені);

- наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт);

- застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо);

- іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Продаж фасованих вітчизняних та імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України не допускається, а маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється в порядку, установленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

У маркуванні харчових продуктів використовуються специфічні символи, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо.

Працівники суб’єкта господарської діяльності зобов’язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Інформування покупців про роздрібні ціни в грошовій одиниці України забезпечується суб’єктом господарської діяльності за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів, які оформляються відповідно до Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, яка затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі від 04 січня 1997 року № 2 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 січня 1997 року за № 4/1808).

Під роздрібною ціною слід розуміти ціни на товари невиробничого споживання, за якими їх продають незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Інформування покупців про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою таких засобів:

- ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін в підприємствах роздрібної торгівлі;

- ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари в підприємствах громадського харчування.

Ярлик цін (цінник) призначається для надання покупцям основної інформації на окремий товар, покажчик цін і прейскурант цін на куповані товари - на ряд товарів, що є у продажу, меню - про перелік страв, кулінарних, булочних, борошняних кондитерських виробів, що пропонуються протягом дня.

Ярлики цін (цінники) та покажчики цін повинні мати такі реквізити:

а) для продовольчих товарів:

- для вагових товарів - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів;

- для товарів чи напоїв, що продаються на розлив, - назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги;

- для штучних товарів та напоїв в пляшках - назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку;

- для товарів, що розфасовані, - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки;

б) для непродовольчих товарів:

- для товарів, на які ціни встановлені в залежності від сортності, - назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;

- для товарів, на які ціни по сортах не встановлені, - назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;

- для дрібних штучних товарів (парфюмерні, галантерейні та ін.) - назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки.

Роздрібні ціни також можуть бути позначені на товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці, в якій товар продається населенню, або безпосередньо на самому товарі, якщо позначення ціни не псує його товарний вигляд та не знижує якість товару.

У випадку, якщо старі ціни на товарах закреслити неможливо (наприклад, були позначені етикетпістолетом), нові ціни позначаються шляхом наклеювання їх безпосередньо на попередні.

Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції 22 березня 2002 року за №288/6576), передбачено, що усі продавці зобов’язані надавати покупцям відомості про товари, не допускати порушення прав споживачів, бути ввічливими, охайно одягненими, відпускати товар упакованим або в тару покупця повною мірою і вагою, їм забороняється палити, розпивати спиртні напої. Особи в нетверезому стані не допускаються до торгівлі на ринку.

Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції (частина третя статті 15 Закону).

Слід пам’ятати, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей; неможливість використання придбаної продукції за призначенням; заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну споживача, споживач має право:

- розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

- вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації;

- розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано;

- пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме: шкода,

завдана життю, здоров’ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високої міри відповідальності, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Водночас зазначаємо, що у разі якщо покупцем було придбано неякісні продовольчі товари, то продавець зобов’язаний замінити їх на якісні товари або повернути покупцю сплачені ним гроші, якщо недоліки виявлено у межах строку придатності, згідно з вимогами Закону України „Про захист прав споживачів”.

Держава забезпечує громадянам як споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору товарів, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 220; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.85.211.2 (0.012 с.)