Збереження зоологічних колекцій. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Збереження зоологічних колекцій.



Сухі зоологічні колекції (опудала, тушки, ентомологічні колекції) при недостатньому догляді за ними часто пошкоджуються молями, шкіроїдами, іноді хлібним точильщиком. Особливо слідкувати за колекціями необхідно навесні та влітку.

Моль і шкіроїди відкладають свої яйця не обов’язково на пошкоджений предмет. Яйця можуть бути відкладені будь-де. Личинки цих шкідників є дуже маленькі і здатні пролазити у самі малі щілини.

Герметично закриті ящики та добре закриті шафи – це лише один із способів добре зберегти колекцію. Проте вони є не достатньо надійними протягом тривалого часу.

Найкращим способом для шкір, опудал та тушок є протравлення їх миш’яком. Добре протруєне опудало може зберігатися відкрито роками. Необхідно взяти собі за правило, що кожна шкірка, кожне опудало при їх виготовленні повинні бути протруєні миш’яком (миш’яковистим милом) із середини.

Миш’яковисте мило варять протягом 5-6 годин - тільки на відкритому повітрі.

До його складу входять:

господарське мило – 300 г (1 частина).

гашене вапно – 150 г (1/2 частини), (добре розтерте і просіяне).

миш’яковистий натрій – 300 г (1 частина).

камфора – 150 г (1/2 частина).

вода – небагато – домішати до густоти повидла.

Проте, необхідно пам’ятати, що пари миш’яку є отруйні і варити його необхідно на відкритому повітрі. А зберігати обов’язково у посуді, що добре закривається.

Для тривалого зберігання не протруєних експонатів (сухих колекцій) використовують пара-дихлор-бензол. Його кладуть у шафи, шухляди, коробки у сірникових коробках або спеціальних пакетиках.

Пара-дихлор-бензол – найкраща речовина від комах-шкідників, а для людини його пари не є небезпечними, хоч запах досить сильний і неприємний.

У разі відсутності пара-дихлор-бензолу можна використовувати нафталін, але останній є менш надійним і ефективним. Нафталін у вигляді кульок кладуть безпосередньо у коробки, а у вигляді порошку – насипають в пакетики або коробочки. Безпосередньо на шкіру нафталін можна сипати лише у виняткових випадках, оскільки він може залишати після себе плями.

Тютюн, скипидар, гас, карболова кислота та ряд інших речовин, що використовуються у побуті від молі, є швидше всього самообманом, ніж засобом збереження експонатів.

Якщо в колекціях будуть знайдені шкідники, їх личинки, чи результати життєдіяльності, то коробку або ящик у якому зберігаються експонати негайно ізолюють і обстежують сусідні на зараженість. Таку, ізольовану коробку протруюють або дезинфікують поміщаючи у спеціальну дезінсектиційну камеру. Протруювання ведуть тим же пара-дихлор-бензолом або доступними: дихлофосом, хлорофосом, нафталіном.

Експонати на протруюванні повинні бути не менше 3-х тижнів, а найкраще до 40 днів. Це призводить до загибелі дорослих та личинок шкідників і нової молоді, що виведеться з яєць.

Серед найпоширеніших комах-шкідників музейних колекцій є: шкіроїди, музейний жук, жуки-точильщики, облудники, вусачі, деревогризи, цукрові лусковиці, кімнатні мухи, таргани та молі.

Комахи-шкідники проникають до приміщень музеїв крізь відчинені вікна і двері або заносяться із зараженими речами та експонатами.

Зараженню музейних предметів та обладнання комахами сприяють темні та захаращені приміщення, скупчення мух та інших зимуючих і мертвих комах, наявність опудал, виготовлених без застосування відповідних хімічних сполук, використання деревини, неочищеної від кори без спеціальної обробки, сусідство приміщень, де зберігаються продукти, гнізда птахів, дахи, що протікають.

Найважливішою умовою забезпечення збереження музейних фондів та захисту їх від пошкоджень біошкідниками є здійснення профілактичних заходів (комплексного біологічного контролю, системи біологічного моніторингу).

Порушення режиму збереженя експонатів приводить до розвитку усіх можливих живих організмів, зокрема, водоростей, бактерій, грибів, комах та гризунів. Найбільшої шкоди завдяють плісневі гриби (мікроміцети), які порівняно з іншими мікроорганізмами найстійкіші до зниження вологості, мають сильну ферментативну систему, економний обмін речовин та здатність адаптуватися до екстремальних умов середовища.

Найбільших збитків музейним предметам завдають мікроскопічні гриби (мікроміцети, міцеліальні гриби). Гриби пошкоджують найрізноманітніші матеріали, але найвразливішими є пам’ятки з органічних матеріалів, такі як графіка, живопис, фотоматеріали, книги, тканини, гербарії, шкіра, зоологічні зразки, дерево, археологічні предмети.

При сприятливих умовах спори грибів проростають та утворюють міцелій (колонії), який часто невидимий неозброєним оком у вигляді пігментних плям та нальоту різного кольору. При виявленні нальоту, пігментації чи інших проявів розвитку грибів необхідно ізолювати заражені предмети у спеціальне приміщення або окрему коробку з силіка гелем чи іншим гігросукопічним матеріалом, що попередить поширенню спор, щоправда не зупинить ріст плісені. Найбільше піддаються ураженню грибками та іншими мікрооргнізмами експонати з органічних матеріалів, хоч мікроорганізми руйнують різні матеріали як природного, так і штучного походження (Митковская, ////, Каневская, 1984).

Найчастіше, зараження експонатів мікроорганізмами відбувається за недотримання температурно-вологісного режиму в музеї. Нерідко, невеликої кількості вологи та забрудненої поверхні зразка (пилу) достатньо для початку розвитку грибів. Пил прискорює процеси старіння та виступає головним джерелом зараження музейних предметів грибами. Частинки пилу, що осідають на поверхні, затримують на собі пару, гази, спори грибів та бактерії, а нестабільний температурно-вологісний режим сприяє їх розвитку. Тому, наявність пилу в приміщеннях музею є недопустимою, а оптимальні умови зберігання відповідають температурі +16-18оС та відносній вологості повітря 50-55 + 5%. Збереженість музейних зразків у більшій мірі залежить від стану повітря музейних приміщень, що є складною аерозольною системою, компонентами якої є і частинки пилу, і спори мікроорганізмів. Кількісний та якісний склад мікроорганізмів виступають як один із показників екологічного стану сховища.

За нашими та літературними даними у музейних приміщеннях виявлені бактерії та гриби наступних родів: Sarcina, Staphylococcus, Micrococcus, Mucor, Penicillium, Aspergillus, Alternaria, Chrysosporium, Paecilomyces, Trichoderma, тобто гриби, які можуть викликати локальні мікози та алергії (Митковская,; Яворська, Шидловський, 2007).

Слід звернути увагу на те, що при дотриманні рекомендованих параметрів температури та вологості, в приміщеннях музею мікроскопічні гриби можуть повільно розвиватися в мікрозонах, що виникають унаслідок утворення застійних явищ повітрообміну в переповнених сховищах, усередині шаф та вітрин, розташованих безпосередньо біля зовнішніх стін будинку. Застійні зони з надмірною вологістю повітря можуть утворитися в проміжках між обладнанням (стелажами, полицями, шафами) та стінами, за умов незадовільного стану будівлі: порушення гідроізоляції, протікання даху, несправність чи відсутність водостоків тощо).

Обов’язковою умовою попередження пошкоджень музейних предметів біошкідниками є проведення регулярних оглядів стану колекції та приміщень музею.

Здійснення мікологічного нагляду (контролю) полягає у проведенні щорічних вибіркових оглядів музейних предметів і колекцій (навесні та восени) для запобігання появи ознак розвитку грибів, зокрема в музеях з несприятливим температурно-вологісним режимом.

Суцільний мікологічний огляд усіх музейних предметів без винятку проводиться 1 раз у три роки, а також після закінчення робіт з ліквідації наслідків аварійних ситуацій.

Обов’язковий ретельний огляд мають проходити нові надходження до музейних колекцій: предмети, зібрані в експедиціях, що надходять з приватних колекцій або з виставок.

При здійсненні оглядів звертають увагу на всі зміни стану збереженості музейних предметів, фіксуючи їх у відповідних записах.

Найретельніший огляд проводять у приміщеннях з нестабільним температурно-вологісним режимом, у закритих шафах, на стелажах, у кутах приміщень та в інших місцях утворення застійних зон.

З особливою увагою треба оглядати музейні предмети на нижніх поличках стелажів, у шафах біля зовнішніх стін. Дуже ретельно оглядають предмети, що мають сліди зволожень, замокань, деформацій тощо.

Облаштування фондосховища.

Практично всі експонати та колекції музеїв тривалий час знаходяться у спеціально пристосованих для їх зберігання приміщеннях або фондосховищах. Для облаштуавння останніх підбирають достатні за площею та об’ємом, добре доглянуті і без доступу прямого денного світла кімнати. Вони повинні старанно і регулярно прибиратися, мати регульовані системами вентиляції і опалення, відповідати умовам нормативного зберігання, а також сприяти вивченню музейних цінностей і їх різнобічному використанню. У фондосховищах, для зручності збереження предметів, розставляють полиці, шафи, тумби та інше обладнання, яке буде корисним і зручним при тривалому збережжені там музейних зразків. Під час впорядкування фондосховища, ватро пам’ятати, що предмети у ньому мають бути зручно розташовані – без складних класифікацій, з розділами та підрозділами. До всіх об’єктів має бути швидкий і зручний доступ, організований їх легкий пошук. Тому, у Зоологічних музеях, рекомендується розташування зразків за загальноприйнятою зоологічною систематикою з розташуванням однотипних чи одновидових зразків один поблизу одного. Це дась можливість, при потребі, легко їх знайти і взяти для опрацювання чи робіт пов’язаних з доглядом.

Для невеликих музеїв рекомендуються об’єднування та організація окремих сховищ за типологічно-матеріальними ознаками з урахуванням категорій безпечного зберігання для великих музеїв – за тематичними, а всередині – за матеріальними ознаками. Сховища музейних предметів, що відрізняються за категорією біологічної небезпеки, розташовують в окремих групах приміщень.

Сховища мають максимально відповідати вимогам протипожежної безпеки, мати запасні виходи і відповідне протипожежне обладнання. Кількість горючих елементів в обладнанні сховищ має бути зведена до мінімуму з перспективою повної заміни дерев’яного обладнання на металеве з урахуванням вимог зберігання. Фарбування металевих елементів обладнання допускається речовинами, що не виділяють при висиханні та після витримки сполук, які хімічно взаємодіють з музейними предметами. Приміщення сховищ повинно перевірятися органами технічного нагляду з метою визначення припустимого навантаження на підлогу.

У сховищах для тканин, ботанічних, ентомологічних і зоологічних колекцій робоче місце охоронця повинно розміщуватися в окремому приміщенні, ізольованому від сховища.

У великих музеях фондосховища обладнуються окремим опаленням і оснащуються подвійними дверима. До свого складу вони мають включати: приміщення для співробітників; для приймання і первинного огляду предметів, що поступають до музею; ізолятор та дезкамеру для проведення дезінсекції; для витримування предметів після обробки; спеціальну комору для зберігання господарського інвентарю, пакувального матеріалу та запасу матеріалів консерваційного характеру. Для зберігання експонатів тимчасових виставок також повинно бути окреме приміщення, обладнане з урахуванням вимог зберігання предметів різних видів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 491; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.217.209 (0.011 с.)