Граматика. Предмет та розділи граматики.

Граматика- будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій).

Граматика- наука, яка вивчає будову мови.

Що стосується граматики як науки, то розрізняють:

1) Формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур;

2) Синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку.

Граматика складається з двох розділів:

Морфологія- розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних з ним граматичних значень.

Синтаксис- розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.

 

 

45. Основні поняття морфеміки та дериватології (дериваційне і релігійне значення морфем; корінь, префікси, суфікси, інтерфікси, постфікси, флексії, суфіксоїди, префіксоїди, основа слова; словотвірний тип, словотвірний засіб; морфологічні і неморфологічні способи творення слів).

Морфеміка -розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Дериватологія (або словотвір) – утворення нових слів від наявного корення, займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.

Морфема -мінімальна двостороння одиниця мови.

Дериваційне значення- значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його.

Реляційне значення - суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами у реченні.

Корінь - частина слова, що є спільною для всіх споріднених слів. Корінь є в кожному слові.

Префікс -афікс який стоїть перед коренем.

Суфікс - афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням.

Інтерфікс - афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв’язку цих коренів у одному складному слові.

Постфікс - афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії (закінчення).

Флексія, або закінчення – змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні і реченні.

У багатоформенному слові виділяють його постійну частину, яку називають основою слова.

 

 

Основні поняття морфології: граматичне значення та засоби його вираження, граматична форма, граматична категорія.

Граматичне значення- узагальнене мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулятивне вираження.

Граматичні значення бувають трьох типів:

Дериваційне значення- значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його.

Реляційне значення - суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами у реченні.

Модальні значення- виражають відношення людини до висловленої думки і до об’єктивного світу – ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання тощо.

Граматична форма слова – єдність граматичного значення і засобів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з певним граматичним способом у їх єності.

Граматична категорія- система протиставлених она оній однорідних граматичних величин (граматичних форм із однорідним значенням).

 

 

Поняття про синтетичні та аналітичні форми. Суплетивні форми. Редуплікація.

Синтетичні форми - форми, в яких граматичне значення виражене в межах слова, тобто лексичне і граматичне значення синтезовані в одній формі.

Анлітична форма -форми, в яких лексичне і граматичне значення виражені різними словами: лексичне – самостійним словом, а граматичне службовим.

Суплетивні форми- це коли багато формне слово не має єдиної основи для всіх словоформ, і різні словоформи цього слова утворюються від різних коренів.

Редуплікація- повне або часткове повторення корення, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною.