Технічна та програмна підтримка ІС.

Усі автоматизовані ІС можна розділити на дві великі групи:

1. Унікальні за замовленням системи

2. Адаптовані системи

Впровадження системи кожної із цих груп вимагає своїх інструментів, підходів та стратегічних рішень.

Для систем першої групи:

1. Проектування власними силами.

Цей підхід найдешевший, але й найтриваліший. Процес створення системи зазвичай розтягується на роки, а підприємство не має необхідної інформаційної підтримки конкурентної боротьби. Розробка системи втрачає сенс і перетворюється в процес заради процесу.

Ефективнішим є другий підхід:

2. Система створюється спільними зусиллями вітчизняного системного інтегратора, як генерального підрядчика і власного ІТ-підрозділу.

Такий підхід дозволяє максимально використати потенціал розробників АСУ підприємства. А залучення професійної, сторонньої команди в якості генпідрядника підвищує рівень розробок, дозволяє більш ефективно виконувати проект та дотримуватися встановлених термінів.

Розробка ІС здійснюється в два основних етапи

На першому консалтингова фірма здійснює роботи по реорганізації діяльності підприємства і розробляє системний проект ІС. До складу системного проекту зазвичай входять:

1. функціонально-інформаційні моделі раціональних бізнес-процесів.

2. схеми внутрішнього і зовнішнього документообігу

3. альбом форм вхідних і вихідних документів

4. логічна структура інтегрованої фактографічної бази даних

5. структура бази документів

6. функціональні та інформаційні специфікації типових АРМ

7. функціонально-інформаційні моделі процедур документообігу та ін.

На другому етапі робіт фірма-системний інтегратор разом з ІТ-підрозділом підприємства здійснює розробку та впровадження ІС на основі матеріалів системного проекту.

Більшість середніх та великих сучасних компаній при проведенні заходів з автоматизації управління прагнуть знайти стандартне рішення та застосувати програмні засоби, що є на ринку програмного забезпечення, адаптувати їх до своїх умов.

Типовими критеріями відбору системи автоматизації зазвичай є: відповідність програмного засобу задачам автоматизації, надійність, можливість розширення функцій, ціна.

Але стан ринку ПП такий, що при виборі засобів автоматизації доводиться іти на суттєвий компроміс. Оскільки «хороші» розробки дорогі, а можливості «дешевих» систем вкрай обмежені.

Для систем другої групи(адаптовані системи) можна виділити також два підходи:

1. Придбання готової ІС у вітчизняних розробників.

На сьогодні на ринку з’явилися готові ІС з досить солідним списком впроваджень. Але їх якість не є достатньою, більшість з них реалізують рішення окремих задач, використовують дешеві настільні СУБД, удосконалені до мережевого варіанту. Як правило не використовують в своїх проектах великі, надійні та серйозні СУБД типу ORACLE, INEORMIX, SYBASE.

2. Придбання готової системи у відомих постачальників світового рівня.

Системи SАP R2/R3, BAAN ІV, ORACLE та ін. Вони користуються великою популярністю на заході і мають по декілька тисяч впроваджень у всьому світі на підприємствах різних галузей

Позитивні якості цих систем:

· автоматизація усіх інформаційних процесів підприємства, функціональна повнота;

· націленість на підвищення ефективності функціонування підприємства, використання сучасних методик та систем показників;

· відповідність міжнародним стандартам управління та фінансової звітності.

Недоліки цих систем:

· необхідність перебудови бізнес-процесів під вимоги системи;

· велика кількість(до кількох тисяч) параметрів, що настроюються.

· недостатній досвід їх використання в Україні;

· велика вартість в яку входить плата за послуги консалтингових фірм «Великої шістки» ціна системи може сягати мільйонів $;

· великі терміни впровадження – повна реалізація може займати декілька років.

Універсальність призводить до неможливості врахування індивідуальних вимог клієнтів. Але спільні для більшості підприємств функції реалізовані і складають її ядро(базову систему).

Основою адаптованої системи є система яка включає:

· ППП для рішення задач управління

· засоби комплексування задач в потрібні конфігурації

· засоби взаємодії (поєднання) з іншими системами та ін.

Аналіз закордонного досвіду показує що співвідношення вартість/ефективність при впровадженні MRP/ERP система може коливатись у межах 2-0,25. Основним фактором що впливає на це співвідношення є якість організації процесу автоматизації.

Планування впровадження ІС на підприємстві.

Найбільш популярні сценарії створення систем:

А) Самоплин − система починає розбудовується від комп’ютеризації окремих операцій до комп'ютеризації процесів і комплексів. В залежності від рівня кваліфікації персоналу розвиток може йти досить успішно. Однак, через деякий час стає очевидним, що цей підхід «консервує» традиційну технологію, з’являється багато окремих програм “латок” на них.

Б) Готова система. При ігноруванні системності і розробці власної концепції розвитку всієї організації, ІТ включно, може вийти попередній варіант, але гірший, оскільки адаптувати і розвивати «чужу» систему буде ще важче або дорожче. Особливо це характерно для імпортних прикладних програмних систем. У цьому випадку можливо також придбання системи разом з частиною розробників, яких «переманюють» в організацію, якщо вона є досить привабливою.

В)Системний підхід. Спочатку розробляється концепція розвитку організації, а потім під неї обирається технологічна платформа. Але концепція повинна містити не тільки шляхи комп'ютерної реалізації рутинних процедур, а і опис якісно нових моментів в роботі персоналу і всієї організації, тобто необхідно реінжиніринг бізнес-процесів.

Г)Жити за коштами. Передбачається декілька стадій розвитку, плануючи зміну платформи при переході від однієї з них до іншої

Д)Проект століття. Метою є як реклама, так і залучення урядових інвестицій, а також створення певного іміджу для організації. Може бути як вдалим, так і ні.

Є)Техніка понад усе. Акцент на технічному оснащенні. Цей варіант враховує, що критичним для розвинутих систем є не тільки комп’ютери, а й прикладні програми.

Існують і інші варіанти розвитку ІС. При виборі варіанту створення або розвитку ІС необхідно враховувати велику кількість як технологічних та і не технологічних чинників.

Серед нетехнологічних чинників найбільшу вагу мають:

· обмеження по ресурсах, виділених на створення системи;

· історія розробки системи, кількість і вартість вже створених програмних засобів;

· середній рівень кваліфікації персоналу, що використовує систему, і фахівців, що забезпечують її працездатність;

Існує багато методик до проведення реорганізації підприємства та проектування ІС. Розглянемо найбільш поширені.

Методика BSP (система організаційного планування) − як “аналіз, що допомагає підприємству розробити план створення інформаційних систем, які задовольняють його найближчі та перспективні інформаційні потреби”. Методологія запропонована корпорацією ІВМ в середині 70-х років 20 століття. Основною метою BSP є – забезпечення плану розвитку ІС, що підтримує найближчі і перспективні інформаційні потреби підприємства і є частиною плану його розвитку. Базується на тому, що інформація є одним з основних ресурсів і повинна плануватись в масштабах всього підприємства, незалежно від того, що вона використовується на різних ЕОМ і в різних підрозділах. Інформаційні потреби зазвичай залишаються стабільними, навіть після реорганізації підприємства, тому архітектура ІС повинна проектуватись незалежно від поточної структури підприємства.

Підхід CPI (Continnous Process Improvement) та його японський аналог TQM (Total Quality Management) активно застосовується останнім часом. Про це свідчить все зростаючий об’єм застосування стандартів серії ISO-9000, які фактично підтримують цей підхід. В основі підходу лежить концепція управління якістю продукції, що випускається. Якість повинна бути націлена на задоволення поточних потреб споживача як найважливішої ланки виробничої лінії.

Схема «покриває» всі етапи виробничого циклу випуску товарів/послуг: закупку сировини і матеріалів, проектування, створення і доставка товарів, обслуговування клієнтів, навчання персоналу,

Власне серія стандартів ISO-9000 регламентує два ключових моменти:

· наявність і документування відповідного бізнес-процесу

· вимірювання його якості

Сертифікація підприємства за стандартом ISO-9000 включає наступні три етапи:

1. Застосування стандартів на підприємстві, яке полягає в розробці і введенні в дію низки засобів пропонованих стандартами.

2. Проведення власної сертифікації акредитованими ISO –органами.

3. Періодичні (два рази на рік) перевірки підприємства на відповідність стандартів.

Сертифікація за ISO-9000 є добровільною для підприємства. Основною причиною сертифікації є те що закордонні компанії вимагають наявності сертифіката від своїх постачальників. Більш того, наявність сертифіката може бути обов’язковою умовою участі підприємства в міжнародних тендерах, отримання пільгових кредитів та страховок.

Реінжиніринг бізнес-процесів, тобто фундаментальне переосмислення, радикальне перепланування бізнес-процесів компанії, що має на меті поліпшення показників їх діяльності, такі як витрати, якість, сервіс, швидкість.

Здебільшого перед проектом ставиться задача досягнення однією або усіх кінцевих цілей:

· підвищення рівня обслуговування

· скорочення загальної тривалості циклу процесу

· підвищення продуктивності

· скорочення часу очікування

· скорочення витрат на здійснення цієї діяльності

· зниження затрат на зберігання товарно-матеріальних запасів.

Існують наступні основні стратегії впровадження систем:

1. «Паралельна стратегія» - коли одночасно працюють стара і нова системи і їх вихідні документи порівнюються. Якщо вони узгоджуються здійснюється перехід на нову систему.

2. «Стрибок» - перехід на нову систему. Ця стратегія приваблива (скорочуються витрати та час впровадження), але не рекомендується, оскільки в реальному житті передбачити все неможливо і такий підхід може паралізувати систему управління.

3. «Пілотний проект» - Ця стратегія застосовується найчастіше. «Пілотний проект» це стратегія «стрибка», але застосована до обмеженої кількості процесів. Галузь застосування стратегії - невеликий участок діяльності. Такий підхід знижує ризик і є найнадійнішим. Практично всі підприємства застосовують цей підхід.

4. «Вузьке місце» - План впровадження виконується лише для "вузького місця" і для людей, що там працюють. (Вузьке місце - частина виробничого процесу, яка першочергово і найбільше потребує реорганізації). Точність даних підвищується тільки для виробів у цьому "вузькому місці", перепідготовка тільки для осіб, що там працюють, аналіз ефект-затрати робиться тільки для нього і т. д.