Вивчення міжнародної стандартизації й кодування інформації про сировину та продукцію

Мета роботи:

- вивчення особливостей застосування штрихового кодування для забезпечення ідентифікаційних, інформаційних та комунікаційних потреб у різних галузях людської діяльності.

Матеріальне забезпечення: комплект штрих-кодів різних видів продукції.

Завдання до практичної роботи:

1. Здійснити огляд штрих-кодів продукції, що задані викладачем.

2. Дати характеристику отриманим кодам і розкрити інформацію, що вони містять.

Теоретичні відомості

У середині XX ст. на міжнародному товарному ринку з'явилися універсальні системи ідентифікації товарів за допомогою унікальних і незначних номерів, які одержали назву систем товарної нумерації

Система товарної нумерації США, що відома як американський стандарт ідентифікації товарів, була першою на товарному ринку США і Канади й одержала визнання як система UPC (Universal Produkt Code). Європейська Асоціація товарної нумерації (EAN) на принципах кодування американського стандарту UPC і німецької системи BAN розробила європейський стандарт, і на європейському ринку з'явилась система EAN. Пізніше європейська система товарної нумерації була перетворена у Міжнародну Асоціацію EAN, діяльність якої направлена на впорядкування товарно-грошового обігу в міжнародній економічній системі і в першу чергу на забезпечення ідентифікації, автоматизації і обліку товаропросування в інтересах Всесвітньої торгової організації (ВТО).

У світі нині існує і використовується понад 50 різних систем штрихового кодування, які умовно можна розподілити на:

- системи, що використовуються в торгівлі

- системи, що використовуються в інших видах діяльності людини.

Системи, що застосовуються в торгівлі, використовуються тільки для ідентифікації товарів. Це такі системи, як:

· німецька система BAN (Bundeseinheitliche Artіkelnumber);

· американська система UPC (Universal Produkt Code);

· європейська система EAN (European Artikle Numbering);

· японська система Calra Code.

Рішення щодо створення стандартів та впровадження в практику штрихового кодування продукції в Україні прийнято постановами Кабінету міністрів України № 180 від 11березня 1993 року та № 326 від 4 травня 1993року. 30 жовтня 1994 року Європейська Асоціація ЕАJ (ЕA International) прийняла Україну в її члени, присвоївши їй товарну нумерацію «EAN—Україна». У зв'язку з цим в Україні було розроблено та прийнято програму здійснення штрихового кодування продукції, яка містила розроблення необхідних нормативних документів України, технічних і програмних засобів нанесення, зчитування, передавання та оброблення штрихових кодів продукції.

Зараз в Україні чинні такі стандарти та нормативні документи з штрихового кодування:

— ДСТУ 3144-95. Штрихове кодування. Терміни та визначення;

—ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Загальні вимоги;

—ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації, штрихові кодові позначення EAN;

—ДСТУ 3147-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Форма та розміщення штрихових позначок EAN на тарі та пакуванні товарної продукції;

—ДСТУ 3148-95. Штрихове кодування. Система електронного обліку документів для постачання продукції;

—КНД 50-051-95. Штрихове кодування. Вибір і застосування штрихових кодів.

Вимоги перелічених нормативних документів є обов'язковими в усіх видах документів, довідкової, навчальної та методичної літератури всіх підприємств, установ та організацій, які чинні в Україні незалежно від форм власності.

У сучасній торгівельній практиці будь-який товар паралельно з фізичним існуванням існує в автоматизованих системах обліку та контролю, в яких відображається кожна суттєва операція з даним товаром.

Нині форми організації виробництва передбачають максима­льну автоматизацію обліку та контролю. Це дозволяє знизити виро­бничі витрати, скоротити кількість ручної одноманітної праці і, врешті-решт, організувати діяльність на вищому якісному рівні.

Втім, будь-яка інформація, що потребує автоматизованої обро­бки, повинна бути представлена в зрозумілому для технічних засо­бів вигляді. Значне поширення отримала технологія автоматизо­ваної ідентифікації об'єктів за допомогою штрихових кодів. Останні є основними носіями даних, що використовуються в системі EAN (European Article Number) – європейської асоціації товарної нумерації.

Штриховий код – це ідентифікатор товару, призначений для забезпечення можливості машинного зчитування інформації за допомогою спеціальних технічних засобів (сканерів) з подальшим отриманням необхідної інформації про товар.

Наявність штрихового коду на упаковці (або етикетці, що супроводжують товар) дає змогу:

— пришвидшити складання замовлень на продукцію;

— враховувати її поступлення та витрати до багатьох замовників;

— автоматизувати оформлення документації;

— ведення бухгалтерського обліку;

— керувати складуванням продукції;

— регулювати її виготовлення та відвантаження;

— вести банківські та контрольні операції.

Економіч­ний ефект від впровадження системи автоматичної ідентифікації полягає в тому, що вона дає можливість відмовитися від численних паперових документів і дозволяє оперативно за допомогою автоматичного зчитування отримати інформацію про виробника продукції, її технічні характеристики, ціну та інші показники.

Зауважимо, що штриховий код спочатку створювався як засіб передачі інформації вздовж товарного ланцюга: виробник, оптовик, роздріб­ний продавець, покупець. На перших двох ділянках цього ланцюга штриховий код допомагає грамотно, кваліфіковано, якісно обслу­жити партію товару, тобто знати, коли, кому, скільки і за якою ці­ною її було відвантажено. А на підприємстві торгівлі - знати, який товар, за якою ціною в цей момент користується найбільшим попи­том, куди звернутися за поповненням його запасу тощо. Крім того, штрих-код полегшує інвентаризацію, облік, контроль, зберігання продукції.

Торгівля не має права реалізації продукції без штрихових кодів, а касові апарати мають мати спеціальні пристрої для зчитування інформації з штрихових кодів. Впровадження обов'язкового штрихового кодування продукції дає змогу здійснити одне з положень Закону щодо захисту прав споживачів на отримання необхідної та достовірної інформації щодо купованої ним продукції.

Штриховий код складається з послідовних паралельних між собою темних штрихів та світлих проміжків різної ширини. Розміри штрихів і проміжків стандартизовані та призначені для їх автоматичного відліку спеціальними оптичними пристроями, які перетворюють закодовану таким чином інформацію щодо продукції та передають її на вхід комп'ютерів. Штриховий код присвоюється одиницям обліку (товару) відповідно до нормативних документів національної нумерувальної організації. Штриховий код наносять на транспортну чи споживчу упаковку товарів друкарським способом або у вигляді етикетки чи ярлика, що приклеюються.

Залежно від структури штрихові коди поділяють на: цифрові, літероцифрові, дискретні, безперервні, двонапрямні, контролепридатні, з фіксованою та змінною довжиною коду, з різною інформативною щільністю тощо.

Розрізняють також висоту та ширину елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт, оптичну та інформаційну щільність елемента, коефіцієнт відбиття та контрастність штрихової позначки.

Крім зазначених основних характеристик, пов'язаних з вибором коду, необхідно знати його оптичні параметри, що впливають на якість нанесення та зчитування.

Розмір штрих-кодової позначки та відповідно коефіцієнт збільшення вибирають не довільно, а залежно від технології друку, якості матеріалів і результатів оцінки якості друку. Розміри позначок встановлені стандартом ДСТУ 3146-95. Зрозуміло, що більший розмір забезпечує більшу надійність зчитування. У випадку, коли поверхня для друку є недостатньою, допускається зменшення висоти штрих-кодової позначки. Однак слід враховувати, що це супроводжується зменшенням можливості багатоспрямованого зчитування.

Зони стабілізації - це світлі поля, що оточують штриховий код справа та зліва і є важливим елементом штрих-кодової познач­ки, необхідним для забезпечення її зчитування. Зменшення величи­ни зон стабілізації недопустиме.

Надійність зчитування значною мірою залежить від контрасту між штрихами та проміжками, від комбінації кольорів, які застосо­вуються. У додатку Аподано рекомендовані та заборонені комбінації кольорів штрихів і поверхні.

Технічні засоби для роботи із шриховими кодами. Для створення штрихових кодів та етикеток або ярликів з штриховими позначками існують спеціальні програмні засоби, які генерують зо­браження штрихової позначки або всієї етикетки з включенням до неї ідентифікаційного номера, тексту, графічних елементів (напри­клад, логотипу) та іншої інформації.

Маркування товару штрих-кодовою позначкою може здійсню­ватися на будь-якому етапі його постачання. При поточному вироб­ництві, як правило, товар маркується ще на стадії виробництва. Етикетка та упаковка, виготовлені звичайними друкарськими засо­бами, містять штрих-кодову позначку.

Спеціалізовані термо- та термотрансфертні принтери на­носять зображення штрихового коду на проміжний носій - етикетку з клейкою основою. Спектр існуючого технічного обладнання для маркування та етикетування надзвичайно широкий. Принтери мо­жуть бути стаціонарними або переносними.

Для перевірки якості друку та параметрів штрихового коду ви­користовують так звані сканери-верифікатори. Це високотехнологічні прилади, які дозволяють не лише зчитувати закодовану інфор­мацію, але й вимірювати числові значення геометричних та оптич­них параметрів штрих-кодової позначки.

Зчитування інформації, що відображена за допомогою штрих-коду, здійснюється сканерами. Це оптичні прилади, які випроміню­ють інфрачервоне світло на зображення штрих-коду та перетворю­ють відбиті світлові промені в електричний сигнал. Для подальшої обробки сигнал декодується.

Декодування здійснюється за допомогою так званих декодерів - пристроїв, які розпізнають штрих-кодову символіку, зміст інфор­мації, перевіряють правильність її зчитування тощо. Внаслідок цьо­го процесу інформація набуває стандартної форми для подальшої обробки комп'ютером чи касовим апаратом. Більшість сучасних сканерів, як правило, проводять декодування самостійно, але для деяких з них необхідний окремий декодер.

Досить поширеними є такі види сканерів:

1. CCD-сканери - найпростіші та найбільш поширені на підпри­ємствах роздрібної торгівлі; мають обмеження для зчитування за довжиною кодів - до 60-80 мм. Зазвичай їх підключають до касового апарата або комп'ютера. Сканери більшості моделей цього типу під час зчитування необхідно підносити безпосере­дньо до штрихової позначки.

2. «Світлове перо» - контактний сканер у вигляді олівця. Може застосовуватися для зчитування інформації з неплоскої повер­хні, у важко доступних місцях і не має обмежень у геометричній довжині кодів.

3. Лазерні сканери - безконтактні сканери, які можуть зчитувати штриховий код з відстані до 10 м; при цьому можливе зчиту­вання через перегородки та з предметів, що рухаються. Скане­ри цього типу продуктивніші, мають більше можливостей, ніж CCD-сканери, та менш вимогливі до якості друку штрихової позначки. Так, багатоплощинні лазерні сканери дозволяють зчитувати неорієнтований штриховий код, наприклад, з това­рів на конвеєрних лініях тощо.

4. Сканери-накопичувачі - спеціалізовані інтегровані пристрої для автоматизації обліку та контролю інформації. Вони мають декодер, пам'ять, LCD-дисплей. Такі сканери до­зволяють не лише зчитувати інформацію у вигляді штрих-кодової позначки, але й здійснювати її оперативну обробку, зберігаючи дані в електронній пам'яті. Деякі переносні накопичувачі можуть підтримувати радіозв'язок з комп'ютерною мережею підприємства. Таке обладнання широко застосовуєть­ся на складах, базах, у транспортному процесі тощо.

Електронні контрольно-касові апарати (ЕККА) - це елект­ронні апарати для реєстрації касових операцій, збору, зберігання, обліку й видачі фінансової та іншої звітної інформації. Залежно від конструкції та функціональних можливостей ЕККА поділяють на портативні, автономні й системні; за призначенням - на універсаль­ні та спеціалізовані.

Конструкція сучасних електронних касових апаратів, як пра­вило, передбачає можливість підключення зовнішніх пристроїв для зчитування штрихових кодів. ЕККА, оснащені сканерами штрихо­вих кодів, дозволяють автоматизувати касові операції, швидко й безпомилково обслуговувати покупців, підвищувати продуктив­ність праці касирів та менеджерів торгових підприємств.

Моделі ЕККА, які відповідають технічним вимогам і дозволені
для експлуатації в Україні, внесено до Державного реєстру
електронних контрольно-касових апаратів та комп'ютерних систем.
Можливість підключення зовнішніх пристроїв до універсальних
автономних, стаціонарних і системних ЕККА передбачена
ДСТУ 3479-96.

Характеристики штрихових кодів, що використовуються в Україні подано в КНД 50-051-95, а інформаційні символи, які підлягають кодуванню – в ГОСТ 34.302.2 (ІSО8859/2) та ДСТ УРСР 2018-91 «Систематизація оброблення інформації. Кодування символів української абетки восьми бітовими кодами».

Згідно ДСТУ 3144-95 для штрихового кодування встановлені такі основні терміни та визначення:

Штрихове кодування - це подання даних за допомогою штрихового коду.

Штриховий код — це комбінація послідовно розміщених паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розміщення яких встановлено певними правилами.

Символіка штрихового коду — це певний набір знаків штрихового коду заданої структури.

Знак штрихового коду — це знак певної символіки штрихового коду закодований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.

Структура штрихового коду — це сукупність елементів у знаках і знаків у штриховому коді, взаємозв’язків між ними, що встановлені певними правилами.

Штрихова позначка — це сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду та інших елементів, побудована за певними правилами для автоматичної ідентифікації одиниць обліку.

Елемент штрихового коду — це окремий штрих чи проміжок
у знаку штрихового коду.

Штрих штрихового коду — це елемент штрихового коду, що є частиною
поверхні носія, яка обмежена паралельними лініями і має забарвлення з меншим коефіцієнтом відбиття, ніж у всій поверхні носія.

Проміжок штрихового коду — це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні, розміщеної між двома прилеглими штрихами.

Роздільний проміжок штрихового коду — це проміжок між останнім
штрихом знаку і першим штрихом наступного знаку дискретного штрихового коду.

Інформаційний знак штрихового коду — це знак штрихового коду певної
символіки, який подає відповідний знак комп'ютерного алфавіту.

Додатковий знак штрихового коду — це знак штрихового коду, що
використовується для обмеження або розділення знаків штрихового коду в штриховій позначці. У штрихових позначках розрізняють знаки: «Старт», «Стоп», контрольний, обмеження зліва та справа, візуальний, штрихносій, стабілізації модуля тощо.

Двонапрямний штриховий код — це штриховий код, який може бути зчитаний зліва направо та навпаки.

Дискретним називають штриховий код, в якому знаки відокремлені роздільними проміжками, а безперервним — знак, в якому немає роздільних проміжків. Одновимірним називають штриховий код, знаки якого розміщені в один рядок, а двовимірним — штриховий код, знаки якого розміщені на поверхні відповідно до заданої структури. Контроле-придатним називають штриховий код, структура якого дає змогу виявляти помилки зчитування.

Штриховий код може бути зі змінною та фіксованою довжиною, наприклад, EAN - 13 — тринадцятирозрядна версія штрихового коду EAN.

Розрізняють також терміни висоти та ширини елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт, коефіцієнт відбиття та оптичну щільність елемента, контрастність штрихової позначки, інформаційну щільність тощо.

Символікою штрихового коду називають певний набір знаків, що відповідає заданому набору інформаційних символів (алфавіту). Детальна інформація щодо термінів та визначень у сфері штрихового кодування наведена у додатку Б.

В Україні рекомендується застосовувати штриховий код EAN – 13 (EAN - 8), що набув у міжнародній торгівлі значного поширення.

Найпоширенішими серед кодів EAN є 13-розрядні цифрові коди. Структура штрихової позначки EAN-13 зображена на рис.1.1

Рис. 1.1. Структура штрихкодової позначки EAN-13

 

Кожна цифра (чи розряд) складається з двох штрихів і двох проміжків. 13-розрядний цифровий код містить: код країни, код фірми (підприємства) - виробника, код продукції та контрольне число.

Коди присвоюються країні Міжнародною асоціацією ЕА централізовано та вносять в ліцензію на право використання цифрового коду. У додатку В наведено список деяких кодів країн для штрихового коду ЕА. Наприклад, Україна має код 482, Російська Федерація – 460-469, Німеччина – 400-440. Код фірми чи підприємства видається відповідними національними (державними) органами, а код продукції складають самі виробники продукції. Державний орган, який розробляє коди підприємств та вносить їх в державний банк даних зобов'язаний надавати підприємствам належну допомогу з впровадження штрихо­вого кодування продукції та її автоматизованої ідентифікації.

Необхідно зазначити, що код EAN не класифікує товар, а тільки ідентифікує його. Ніякий інший товар, що має оборот у міжнародній торгівлі, не може мати такий самий код, тобто система EAN передбачає однозначну ідентифікацію об'єкта. Крім того, для забезпечення безпомилкової ідентифікації структура номера передбачає контро­льне число, яке розраховується за спеціальною формулою.

Цифровий еквівалент коду EAN- 13 (рис. 1.2) складається з

- префікса (перші 3 цифри), що вказують на національну нумерувальну організацію(код країни);

- реєстраційного номера підприємства (наступні 4-5 цифр);

- товарного коду, який присвоюється продукції з урахуванням вимог EAN;

Примітка: товарний код відокремлюється від коду підприємства роздільним знаком (здвоєним штрихом).

- контрольної цифри (остання 13-а цифра).

а)

б)

Рис. 1.2. Структура (а) та приклад (б) коду EAN – 13

Приклад 1.

Код: 482 0154 83051 5.

У цьому коді перші три цифри означають країну-виробника товару, зокрема, 482 – це продукція України. Наступні цифри 0154 – код виробника, в даному прикладі це ПАТ «Укроптбакалія» (місто Чернігів); 83051 – код товару, у нашому прикладі вони означають «Суміш прянощів до копченостей та сала».

5 – контрольне число, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихового коду сканером. Це число розраховується на основі певного математичного алгоритму із попередніх 12 цифр. Усі ж 13 цифр складають єдиний реєстраційний номер країни, підприємства і даного виду продукції.

Приклад 2.

Код: 482 0154 83050 8.

У цьому коді:

482 – країна виробник – Україна;

0154 – підприємство - ПАТ «Укроптбакалія»;

83050 – товар «Суміш прянощів до грилю»;

8 - контрольне число.

Назвемо ознаки штрихкоду (ШК), що дозволяють відрізнити справж­ні ШК від фальсифікованих.

1. Розміри ШК (мінімально припустимі — 30,0 x 21,0 мм, максимально припустимі — 74,6 x 52,5 мм).

2. Колірне виконання окремих елементів ШК:

- колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим;

- колір прогалин, що співпадає за кольо­ром із фоном,— білий, припускається жовтий, жовтогаря­чий, яскраво-коричневий;

- не припускаються відтінки чер­воного і жовтого кольорів для штрихів, тому що вони не зчитуються сканером.

3. Місце нанесення ШК: на задню стінку упаковки в правому нижньому куті, на відстані не менше 20 мм від країв; припускається нанесення на бічну стінку упаковки, на етикетку в нижньому правому куті; на м'яких упаков­ках вибирають місце, де штрихи рівнобіжні відносно дна упаковки; ШК не повинен розміщатися там, де вже є інші елементи маркування (текст, малюнки, перфорація).

4. Дозволяється нанесення на упаковку тільки одного ШК —EANa6oUPC.

5. Нанесення двох ШК — EAN і UPC — припускається, якщо товаровиробник зареєстрував їх у двох асоціаціях, тоді ШК EAN і ШК UPC ставлять на протилежні кінці упаковки.

Для зчитування ШК застосовують: стаціонарні й порта­тивні сканери, що дозволяють зчитувати ШК на різних від­станях від товару — від 60 см до 5—6 м; касові сканери, які оснащені системами зчитування ШК; оптичні контактні зчитувачі у вигляді ручок, олівців, лазерних пістолетів тощо.

Вибір пристроїв, що зчитують код, обумовлюється кон­кретними умовами. Найбільш простими і доступними при­строями є олівці, що зчитують ШК (наприклад, PSI), але їх можна використовувати тільки тоді, коли оператор може провести олівцем по етикетці. У невеликих магази­нах вони прийнятні, а на складах або в супермаркетах недо­цільні.

Остання цифра ШК - контрольна цифра, використовується для перевірки правильності зчитування штрихів спеціальним пристроєм (сканером). Порядок розрахунку контрольної цифри можна здійснювати двома методами.

Метод 1.

1. Складаємо цифри, що стоять на парних позиціях коду.

2. Результат множимо на 3.

3. Складаємо цифри, що стоять на непарних позиціях коду (крім контрольної цифри).

4. Складаємо результати 2-ї і 3-ї дій.

5. Визначаємо контрольне число: воно є різницею між остаточною сумою і найближчим до неї вищим числом, крат­ним 10.

Приклад 1. Код: 4002823011207 (визначаємо останню цифру 7 — кон­трольне число)

1) 0 + 2 + 2 + 0 + 1+0 = 5;

2) 5 · 3 = 15;

3) 4 + 0 + 8 + 3+1 + 2 = 18;

4) 15 + 18 = 33;

5) 40 - 33 = 7.

Приклад 2. Код: 0123456789012 (визначаємо останню цифру 2 — кон­трольне число)

1) 1 + 3 + 5 + 7 + 9 + 1 = 26;

2) 26 · 3 = 78;

3) 0 + 2 + 4 + 6 + 8 + 0 = 20;

4) 78 + 20 = 98;

5) 100 – 98 = 2.

Метод 2.

1. Складаємо цифри, що стоять на парних позиціях коду.

2. Результат множимо на 3.

3. Складаємо цифри, що стоять на непарних позиціях коду (крім контрольної цифри).

4. Складаємо результати 2-ї і 3-ї дій.

5. Відкинути десятки.

6. Від числа 10 відняти число, отримане в пункті 5.

Приклад 3. Код: 4600376211206 (визначаємо останню цифру 6 — кон­трольне число)

1) 6 + 0 + 7 + 2 + 1 + 0 = 16;

2) 16 · 3 = 48;

3) 4 + 0 + 3 + 6 + 1 + 2 = 16;

4) 48 +16 = 64;

5) 64 – 60 = 4;

6) 10 – 4 = 6.

Приклад 4. Код: 5900501002822 (визначаємо останню цифру 2 — кон­трольне число)

1. 9 + 0 + 0 + 0 + 2 + 2 = 13;

2. 13 · 3 = 39;

3. 5 + 0 + 5 + 1 + 0 + 8 = 19;

4. 39 + 19 = 58;

5. 58 – 50 = 8;

6. 10 – 8 = 2.

Якщо отримана після розрахунку цифра не співпадає з контрольною цифрою в штрих-коді, це означає, що товар вироблений незаконно. Якщо отримана цифра співпадає з контрольною, як ми спостерігаємо у наших прикладах, то вироблений та промаркірований товар є справжнім.

Знак «>», який іноді стоїть праворуч, означає, що товар випущений за ліцензією.