Типи і призначення електронних грошей

З економічної теорії випливає п’ять головних функцій грошей: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб платежу; 4) засіб нагромадження; 5) світові гроші. Кожну з цих функцій вони виконують, набираючи конкретної форми, в якій можуть функціонувати.

Гроші у безготівковій формі існують як записи на рахунках у кредитних і фінансових установах. Коли така інформація зберігається на магнітних (машинних) носіях, сприймається і обробляється електронними засобами, то такі безготівкові гроші називаються електронними грошима.

При використанні електронних грошей кількість готівки в обігу зменшується (у США скорочення обсягу використовуваної готівки та звільнення маси доларових купюр було досягнуто завдяки масовому впровадженню електронних грошей). Зменшення обсягу готівки вигідно як із фінансової точки зору – як регулятор грошової маси, так і з точки зору учасників трансакцій - банків, роздрібної торгівлі, покупців. Крім того електронні гроші – це надійність і контроль. Фінанасові органи можуть організувати і контролювати весь діапазон фінансових угод і операцій в країні. Для користувача – власника грошей – електронні гроші мають такі переваги як зручність використання, адже їх розмір не залежить від суми, високий захист і надійність. Вони також не втрачають адресності, оскільки передбачають використання лише власником.

Електронні гроші – це такі носії сприйнятої електронними системами обробки даних інформації про грошову вартість, які беруть участь в операціях з оплати куплених товарів і наданих послуг.

Конкретний вигляд електронних грошей залежить від носія зазначеної інформації. Це можуть бути пластикові чи магнітні картки. Пластикові магнітні картки є найбільш поширеною формою електронних грошей.

Спершу вони використовувалися виключно як кредитні картки для організації оплати товарів і послуг в кредит. Вони містять інформацію про саму картку (номер; дати видачі і закінчення терміну дії; ім’я власника; зразок його підпису на звороті; іноді – інформацію щодот ліміту платежу тощо). Слід відмітити, що і’мя власника, номер картки і дата її випуску друкуються випуклими буквами.

Сучасна технологія використання карток для оплати товарів передбачає наявність касових розрахункових терміналів у торгових точках, для автоматичного зчитування інформації з магнітної стрічки й виписування чеку про покупку. При цьому здійснюється зв'язок терміналу через модем з центральним комп’ютером компанії (банку), що видав картку, для підтвердження інформації про картку, перевищення чи ні ліміту тощо.

Кожний місяць власникові картки приходить рахунок, що включає всі рахунки, суми, дати та місця покупок), який має бути оплачений протягом 25 днів. В іншому випадку – сума переводиться у позику, яку слід негайно погасити.

Обслуговування великих і середніх сум виконується в режимі прямого зв’язку (ON LINE), а малих – в режимі непрямого зв’язку (ОFF LINE). При загубленні картки, платежі в прямому режимі блокуються.

Власник картки використовує її як картку банківських автоматів (банкоматів) для одержання готівки: вставляє в банкомат, вводить секретний особистий код (PIN) із спеціальної клавіатури (персональний ідентифікатор). При цьому існують певні обмеження щодо разової суми видачі, чи суми, яку можна отримати впродовж дня. Видана сума знімається з розрахункового рахунку клієнта в банку, якому належить банкомат.

На сьогодні коло операцій з використанням карток постійно розширюється і вони використовується як такі розрахункові інструменти:

• електронний гаманець;
• дебетова картка;
• розрахункова картка;
• електронний чек.

Електронний гаманець – забезпечує розрахунки за операціями з невеликими сумами клієнта за товари, а також отримання готівки. Розрізняють персоніфікований (індивідуальний) електронний гаманець (ПЕГ) та анонімний (АЕГ). При обслуговуванні ПЕГ використовується окремий рахунок у банку-емітенті, який може поповнюватись («завантажуватись») з рахунку клієнта чи готівкою. ПЕГ містить індивідуальні дані власника (номер договору, номер розрахункового рахунку); у разі втрати блокується, та залишки грошей клієнту не повертаються. АЕГ – видається фізичним особам без договору, без відкриття рахунку, завантажується лише готівкою, у разі втрати ним можна користуватися поки є гроші.

Специфіка електронного гаманця полягає в тому, що гроші всіх клієнтів заносяться на загальний так званий «рахунок гаманців», тобто гроші втрачають належність конкретному власникові. Крім того проценти по залишкам не нараховуються. Однак, перевагами єзручність для клієнтів-фізичних осіб; юридичні особи скорочують витрати на роботу з готівкою та знижується ризик неоплати кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки; для банку – це засіб залучення коштів.

Дебетова картка – це передплатна картка багатоцільового призначення. Її особливості: клієнт має власний рахунок, де відображаються всі операції; обслуговується в режимі ON-LINE; використовується індивідуальний ідентифікаційний код (PIN); нараховуються відсотки за залишками; гарантія повернення коштів у випадку втрати; висока вартість трансакцій. На підставі індивідуального договору ведеться окремий рахунок, оформлюються окремі платіжні документи за кожною операцією, завантаження та ліміт - індивідуальні, може дозавантажуватися з банкомату, як оплата тощо.

Розрахункова картка використовуєтьсядля управління розрахунковим рахунком клієнта. Є багатоцільовою та багаторазовою. Але її емітують лише банки, де є розрахунковий рахунок клієнта, вона не містить даних про залишок на рахунку; однак передбачає отримання готівки у сумі не менше залишку; розрахована лише на великі і середні покупки; завжди використовується PIN, а при втраті - блокується.

Електронний чек – видаєтьсяся фізичним і юридичним особам з обов’язковим відкриттям окремого поточного рахунку у банку-емітенті, а також окремого на кожну картку чекового рахунку.