Електронна пошта НБУ, як основа взаємодії між банківськими установами України

Електронна пошта (Е-mail) – це комп’ютерна мережа, щоскладається із вузлів (компютерів), які мають між собою можливість з’єднання для передавання електронних листів (повідомлень) своїх абонентів.

Вузли поділяються на абонентні пункти 1-го типу (АП-1) та 2-го типу (АП-2) (поштампи). АП-1 передає повідомлення його абонентів та приймає лише адресовані їм повідомлення. АП-2 передає будь-які повідомлення.

Всяке повідомлення E-mail має мати електронну поштову адресу. Щоб вона була інформативною, необхідно щоб вона включала ідентифікатор абонента (кінцевого користувача) і поштові координати, що визначають його місцезнаходження. Правила адресації у різних системах різні, але ці логічні елементи присутні завжди.

Адреса користувача (його ідентифікатор) складеться з імені вузла-адресата та імені локального користувача. Ім’я локального користувача (ідентифікатор) – це набір 1-8 символів латинського алфавіту. В рамках одного вузла воно має бути унікальними; на різних - може повторюватись (наприклад “ ADMIN”). Для відокремлення ідентифікатора абонента від імені поштового вузла використовують значок “@” (банківське/commercial “a”; “собачка”). Приклад адреси Е-mail: [e-mail]

Поштові повідомлення (“поштові конверти/листи”) - одиниці інформації Е-mail. Таким чином передавання інформації здійснюється порціями (пакетами, файлами), які називають конвертами. Конверти складаються з:

1) заголовка (включає адресу одержувача).

2) інформаційної частини («тіло»повідомлення)

3) додаткові прикріплені файли, що описуються у заголовку.

Електронна мережа НБУ – це комп’ютерна мережа, що ефективно працює з 1994 року. Поштовхом до її створення була відсутність власних центрів (вузлів), що приймають повідомлення, потреба кращого регулювання завантаження, забезпечення необхідної швидкості передавання та доставлення повідомлень.

Електронна пошта НБУ – це програмно-технічна та адміністративно-технологічна мережа, що забезпечує обмін даними у банківській системі України. Джерелами та одержувачами електронних повідомлень є різні програмні продукти (прикладні програми) і фізичні особи, що є кінцевими користувачами системи. Систему Е-mail створюють поштові вузли, серед яких виділяють:

1) центральний рівень абонентські вузли (пункти) 2-го типу

2) регіональний рівень

3) абонентський рівень – абонентські вузли (пункти) 1-го типу.

Вузли 2-го типу є структурними підрозділами НБУ, що керуються чинним законодавством України, ухвалами НБУ, поясненнями про підрозділи та положеннями про електронну пошту НБУ. Вузли 1-го типу – це вузли регіональних комерційних банків, урядових та державних установ, фінансових органів, що взаємозв’язані з банківською системою.

Вузли можуть бути зв’язані між собою за допомогою виділених телефонних чи телеграфних каналів зв’язку, або через радіоканал і супутникові системи передавання даних. Режим роботи вузлів - запитово-активний для нижчих рівнів (АВ). Загальна схема організаційної структури мережі Е-mail НБУ представлена на рис.3.1.

ієрархічна

3-рівнева

структура

 

 

 

Рис.3.1. Загальна схема організаційної структури мережі Е-mail НБУ

Система Е-mail НБУ дає можливість інтегрувати локальні мережі, які існують в її вузлах. Використовуючи E-mail кожен користувач робочої станції може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого за допомогою текстового редактора, графічного файла, файла бази даних типу DBF; файла технічного процесора, інший абонент може приймати їх на свої РС.

Основними перевагами E-mail НБУ є висока швидкість доставлення повідомлень та можливість автовідредагувати їх в процесі обробки документації, починаючи з моменту отримання.

Система E-mail НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:

§ формування і приймання поштових повідомлень – процеси, що розділені в часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань між вузлами та передаванням даних

§ система E-mail використовує таку архітектуру, коли повідомлення запам’ятовується на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до іншого вузла, поки не досягне кінцевого адресата. Саме така архітектура забезпечує надійне передавання даних у випадку можливих збоїв зв’язку

§ дає змогу передавати повідомлення одразу багатьом користувачам завдяки введенню спеціальної технології «група вузлів» і вказанні кількох адресатів при формуванні «поштового конверта»

§ допомагає організувати взаємодію між програмними комплексами автоматизації банківської діяльності, що міститься у різних вузлах, забезпечити зберігання, документування, надійність доставлення кореспонденції;

§ ожливе підключення до E-mail НБУ серверів для факсового і телефонного зв’язку, що дозволяє надавати додаткові послуги та сервіс кінцевому користувачу.

Система E-mail НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання таких технічних засобів: IBM – сумісних персональних комп’ютерів; «Hayes» - сумісних модемів,що відповідають стандартам V.22 bis, V.32, V.32 bis, криптографічних блоків, комутованих телефонних каналів, загального користування або спеціалізованої мережі “Іскра-2”. Кількість каналів визначається інтенсивністю та обсягами передавання /приймання даних у вузлі. У разі використання кількох телефонних каналів для зручності в роботі організовують один груповий номер.

Залежно від типу вузла використовується певний набір програмного забезпечення:

• на центральному та регіональному рівні - це мережі ОС NetWare фірми NOVELL, вузлова версія ProCarry, операційна система DOS 5.0;
• на абонентських вузлах - DOS 3.30 і вищі; один із комутаційних мережних пакетів NetWare, ProCarry, PiеNet, ASTRA, ACROCOM, мережні елементи UNIX.

Найпоширенішою системою (частка якої становить близько 85%) є система ProCarry, однак останнім часом зростає і частка UNIX.

В мережі Е-mai НБУ ведеться довідник вузлів Е-mail. який міститися в кожному вузлі системи у вигляді файлу «SPRUSNBU.DBF», який описує адресний простір вузлів Е-mail. Він ведеться на центральному рівні, де забезпечується його актуалізація, готуються коректури для розсилання по всіх інших вузлах. Кожен вузол має належне тільки йому поштове ім’я.

Взаємодія локальних користувачів вузлів у Е-mail НБУ реалізується через набір програмних засобів, що згідно термінології називається «агентом користувача». З їх допомогою виконується підготовка повідомлень з різних файлів даних, формування конвертів, їх передавання та подальше розсилання адресатам, вибір даних з поштових конвертів. Роль «агента» відіграють програми TOMAIL та UZERMAIL.

Транспортування даних виконується з допомогою програмних засобів «агента передавання повідомлень» (пакет Pro Carry), особливість якого в тому, що в разі «аварійного» закриття передачі він забезпечує її продовження з місця, в якому було перервано передачу повідомлення.

Основні етапи технології пересилання поштового повідомлення полягають в наступному (рис 3.2.):

1) створення первинного файлу з даними, що потрібно передати;

2) «конвертування» первинного файлу - при цьому пакування здійснюється з метою

зменшення його первинного обсягу;

3) пересилання «конверта» у потрібний вузол;

4) «розконвертування» отриманого «конверта».

 

15.

 

Рис.3.2. Етапи технології пересилання поштового повідомлення засобами Е-mail

 

Усі повідомлення що проходять через вузли Е-mail НБУ, зберігаються в архіві повідомлень вузлів, що являє собою набір каталогів, де зберігаються “конверти”, що обробляються на вузлі протягом дня незалежно від того, які вони - прийняні чи транзитні. Протягом доби архів зберігається у відкритому вигляді, потім - архівується. На базі Е-mail НБУ створена і функціонує система електронних міжбанківських платежів (СЕП) банків України.

Отже, засоби Е-mail НБУ дозволяють виконувати наступні задачі:

• забезпечення транспортних вимог системи міжнародних електронних платежів;
• передавання нормативних, директивних та інших документів НБУ;

§ передавання результатів міжбанківських торгів та курсів валют;

§ передавання та збір статистичних даних;

§ передавання директив, запитів, звітів, довідок;

§ подання звітів з оформлення заборгованості векселями;

§ передавання програмного забезпечення загального та системного користування, змін і заповнень до нього

На базі Е-mail НБУ може бути створена така, що охоплює всю країну, система масових електронних платежів з використанням електронних грошей.

2.Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень СВІФТ

Потреба створення “ єдиної мови ” фінансових повідомлень та єдиної системи їх передавання виникла ще у 60-х рр.минулого століття, коли використання паперових засобів вже не задовільняло роботу банківських систем щодо забезпечення швидкого та надійного зв’язку між філіями, відділеннями, країнами, та виникла несумісність різних систем банківських розрахунків.

Товариство міжнародних банківських комунікацій СВІФТ (SWIFT – Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), заснованe у 1973 р., створило стандартизовану, універсальну систему передавання банківських повідомлень, придатну для використання у будь якому банку світу, яка й отримала відповідну назву.

На сьогодні СВІФТ - одна з найвідоміших комп’ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій (співзасновниками на той час виступили 239 банків з 15 країн). Станом на 2010 р. до мережі було підключено понад 9000 фінансових організацій з більш ніж 209 країн світу, в т.ч. Україна, що підключена до австрійського регіонального процессора.

Головна мета створення СВІФТ та її основна функції полягають в тому, щоб надавати користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеню контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Однак після подій 11 вересня 2001 року ЦРУ та Міністерство фінансів США отримали доступ до фінансової інформації мережі SWIFT з метою відстеження можливих фінансових трансакцій терористів.

Мережа SWIFT базується на використанні єдиної мови, забезпечуючи єдину організацію обробки інформації, її захист і швидке передавання. Вона працює цілодобово 365 днів у році. При одночасному знаходженні у мережі відправника і одержувача, доставка повідомлення виконується не більше ніж за 20 секунд. Протягом дня через SWIFT проходить більше мільона трансакцій по грошових переказах, міжбанківських платежах, цінних паперах, а щорічно через SWIFT проходить 2,5 млрд платіжних доручень.

СВІФТ - це мережа пакетної комунікації, де дані передаються у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначене для виконання певної фінансової операції. Єдина ділова мова СВІФТ поряд із можливістю ввімкнення користувачів у єдину мережу INTERNET перетворюють її на важливий інтеграційний чинник сучасного фінансового світу. Розроблені типи повідомлень охоплюють сферу переміщення платежів клієнтів, міжбанківський рух платежів, дані про торгівлю грошима, валютою, виписки з поточних рахунків банків, тощо.

Для забезпечення єдності підходу всі повідомлення поділено на 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень.

До категорії 0 належать системні повідомлення, які дають змогу взаємодіяти системі з користувачем (для запитів, щодо певних дій і отримання спеціальних звітів для пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних і тренувальних цілей). СВІФТ надсилає запити і відповіді, інформує про стан системи, її оновлення, появу нових послуг, тощо.

До категорії 1-9 належать типи повідомлень, безпосередньо пов’язаних з банківською діяльністю: 1 - обслуговування клієнтів, 2 - міжбанківські операції, 3 - валютні операції, 4 - акредитиви, 5 - ЦП, 6 - операції з дорогоцінними металами, 7- документальний кредит, 8 - дорожні чеки, 9 - спеціальні повідомлення).

Повідомлення в системі СВІФТ утворюється з 4-х складових:

1) заголовок - містить адресу (код отримувача - 11 символів; код термінала – відправника – поточний пятисимвольний номер, який виконує контрольну і захисну функції; трисимвольний код типу повідомлення, тощо);

2) текст повідомлення - складається із послідовності полів пронумерованих 2-цифровими кодами;

3) посвідчення - гарантує, що текст не буде спотворений в процесі передавання; виконує роль «контрольної суми», по суті, є електронним підписом повідомлення;

4) закінчення − символ, що свідчить про кінець повідомлення.

Організаційна структура системи СВІФТ має 2 рівні (див.рис.3.3):

1) 1-й рівень − містить два операційні центри (ОЦ), один з яких розташований у США, другий − в Голландії;

2) 2-й рівень − регіональні процесори (РП), розміщені у більшості країн, банки яких входять чи вступили до СВІФТ (Україна, як і більшість країн Східної Європи, підключена до австрійського регіонального процесора).

Операційні центри (ОЦ) є ядром системи, вони пов’язані з РП та між собою. РП відіграють роль концентратора повідомлень, через який вони передаються до ОЦ.

 

 

Рис. 3.3. Схема організаційної структури СВІФТ

Обидва ОЦ мають продубльоване устаткування по два процесори управління системою (ПУС). На ОЦ один такий процесор обробляє потік повідомлень, а другий виконує функцію захисту і перебуває в процесі очікування. Таким чином надійність роботи ОЦ оцінюється ≈ 99%.

Основні функції ОЦ полягають у наступному:

• збір інформації про роботу апаратури та програмного забезпечення СВІФТ (в тому числі збої та помилки);
• управління процесом відновлення після збоїв;
• динамічний розподіл ресурсів системи та розсилання нового програмного забезпечення і баз даних.

Для зв’язку РЦ та ОЦ використовуються виділені міжнародні лінії передавання даних. Зв’язок між ОЦ здійснюється по підводних та космічних каналах прийому. СВІФТ має для цього власний геостаціонарний супутник над територією США.

Основним функціями РП є:

• контроль за правильністю вхідних повідомлень;
• перевірка посвідчень (контрольних сум) повідомлень;
• передавання позитивних і негативних підтверджень користувачам.

Технологія передавання повідомлень у СВІТ полягає в наступному: з термінала банку (учасника СВІФТ) через модеми по національній мережі передавання даних, повідомлення надходять до РП. Відповідальність за перевірку, правильності та достовірності повідомлення покладається на банки.

 

кодер лінія зв’язку декодер

 

 

Рис.3.4. Схема передавання повідомлень у системі СВІФТ

 

Передавання і зберігання повідомлень належать до так званих «маршрутних процесорів», на які покладене головне обчислювальне навантаження в мережі СВІФТ. За потребою (для збільшення сумарної пропускної здатності) до системи підключають додаткові маршрутні процесори.

3. Банківські електронні системи передавання документів “Клієнт-Банк”

Електронна система «Клієнт-Банк» призначена для забезпечення надання банківських послуг через канали зв’язку для клієнтів банку, які є користувачами системи. Система «Клієнт-Банк» є системою електронних платежів, яка доповнює традиційну систему безпаперовою технологією обміну платіжними документами та інформацією між клієнтом та банком без відвідування операційного залу засобами некомутованих телефонних каналів.

Порівняно з традиційною технологією платежів перевагами системи для клієнтів банку є:

• цілодобове обслуговування для клієнтів;
• скорочення витрат на підготовку та оформлення платіжних документів (операційних витрат);
• самостійне керування клієнтом власними розрахунками;
• забезпечення безпосередньої взаємодії системи з ІС клієнта.

Таким чином система дозволяє клієнтам зекономити час і гроші, адже за звичайних обставин, фінансово активне підприємство звертається в банк до 15 разів за операційний день, витрачаюси при цьому близько 3 годин робочого часу.

З фінансової ж точки зору забезпечуються наступні переваги:

• доцільність використання системи «Клієнт-Банк» пов’язана з проблемою визначення часу виникнення податкових зобов’язань;
• підвищується загальний рівень культури роботи і платіжної дисципліни клієнта;
• збільшення швидкості проводок грошей і отримання виписок по рахунках;
• можливість роботи однієї особи з декількома рахунками (субрахунками) в різних частинах країни;
• зменшення кількості помилок під час вводу та підготовки фінансових документів, захист від типових банківських ризиків (помилкові направлення платежів, втрата документів, фальсифікація тощо);
• додатковий сервіс та користування іншими банківськими послугами (інформація про операції на власному розрахунковому рахунку, зміни його стану протягом доби; курси валют, тощо).

Об’єктивними перевагами для банку є: скорочення часу роботи, зменшення трудомісткості і підготовки платіжних документів; підвищення оперативності і якості обслуговування.

Для фінансових установ перевагою є той факт, що таким чином знімається проблема обслуговування надходжень до бюджетів, шляхом встановлення системи в органах Держказначейства, в бухгалтеріях місцевих органів самоврядування, бюджетних організаціях, податкових інспекціях, і оброку фінансової інформації на базі розрахункових палат НБУ.

Організаційно системи «Клієнт-Банк», що розробляються комерційними банками,складаються з 2-х структурних елементів:

1) АРМ клієнта – працює в реальному часі, підключене до локальної мережі клієнта;

2) АРМ банка – розташоване в обслуговуючому банку.

Оскільки система працює в режимі e-mail, то в разі роботи великої кількості клієнтів з АРМ-Клієнт (понад 10) до її структури включається концентратор повідомлень клієнта (КПК), який здійснює: розвантаження АРМ-Банк, забезпечує ідентифікацію, приймання, передавання й перевірку повідомлень клієнтів, їх концентрацію та передавання. Фактично - він формує пакет документів для передачі та обробки на АРМ- Банк та АРМ-Клієнт (див.рис.3.5)

Основне технічне забезпечення АРМ-Клієнта і АРМ-Банка включає комп’ютер, модем, засоби ідентифікації користувача. Технічне забезпечення КПК додатково містить файл-сервер і поштовий сервер.

Вцілому, конфігурація системи залежить від багатьох факторів, зокрема від кількості клієнтів банку, інтенсивності та обсягів передавання даних, стану ліній зв’язку та фінансових можливостей банку, який є замовником і відповідальним завпровадження системи.

Загальна схема структуриАльтернативна схема

 

…

........

 

 

Рис.3.5. Схема варіантів структури системи «Клієнт-Банк»

 

Основними технологічнимиі операціями АРМ-Клієнта і АРМ-Банка під час обробки платіжних документів є:

1) АРМ-Клієнта забезпечує виконання робіт з платіжними документами, виписками; архівацію документів; визначення курсів валют і сервіс (формування запитів). На АРМ-Клієнта виконуються такі технологічні операції:

§ відкриття документа - «готовий до підпису»;

§ редагування;

§ копіювання документів;

§ друкування;

§ підписання – «готовий до відправлення»;

§ відправлення – «документ проведений»;

§ архівація – проведені документи вилучаються із бази даних і переводяться до архіву;

§ знищення (для тих, які не «проведені», але «відправленні»);

§ сортування.

Наступний етап: автоматичне проставлення коду АРМ-Клієнта, формування платіжного документа (ПД), та відправка до банку (концентратора) по каналах зв’язку.

2) На АРМ-Банка виконуються такі технологічні операції:

§ розшифровка отриманого пакету ПД;

§ перевірка коду ідентифікатора АРМ клієнта;

• передавання ПД до того операціоніста банку, який веде рахунок відповідного клієнта; (перевірка підписів, проставляється код операціоніста банку; код головного технолога);
• квитування (підтвердження оплати чи відмова);
• передавання цієї інформації до клієнта.

 

Тема 4. Системи електронних грошей