Загальна структура інформаційних ситем: функціональна і заперечувальна частини. Компоненти системи

Інформаційні системи у фінансових установах належать до складних (багаторівневих), тому існує проблема їх структуризації. В цілому їх поділяють на простіші складові (елементи системи) та подання меншим числом узагальнених (більших, складніших) елементів.

У загальному вигляді структура ІС складається з двох частин, кожна з яких поділяється в свою чергу на простіші елементи - має свої підсистеми:

(1) функціональної частини (ФЧ) – до неї належать ті елементи системи, що визначають її функціональні можливості: призначення, управлінські функції та функції щодо обробки інформації;

(2) забезпечувальної частини (ЗЧ) – до якоїналежать об’єкти з допомогою яких виконуються функції системи, тобто реалізується функціональна частина. До ЗЧ належать підсистеми, що об’єднують певний вид ресурсів та умови їх організації.

Загальну структуру інформаційної системи унаочнює рис.2.3.

 

 

Рис.2.3. Загальна структура інформаційної системи

 

У ФЧ виділяють такі підсистеми:

(1) функціональна підсистема – відносно самостійна, відповідає конкретним функціям і завданням управління; має цільове призначення, відокремлену інформаційну базу, методичну спрямованість обчислень економних показників і спеціалізацію робіт.

Частіше функції підсистеми утворюють за такими ознаками:

а) стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо);

б) елементами виробничого процесу (праця, матеріали, грошові кошти тощо);

в) апаратно-організаційною ознакою (структурні підрозділи);

г) функціональною ознакою (види виконуваних робіт).

(2) комплекс прикладних задач системи – може включати виконання однієї задачі чи їх комплексу, всієї сукупності завдань щодо діяльності об’єкта

ФЧ може реалізовуватися на різній технічній базі та з різною технологією обробки даних, серед якої виділяють:

1) централізована технологія обробки даних – уся інформація обробляється безпосередньо в обчислювальному центрі в повному обсязі фахівцями служби інформатизації;

2) децентралізована – на персональних комп’ютерах на АРМ (автоматичних робочих місцях) спеціалістів відділів;

АРМ – сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання, забезпечує безпосереднє інформування обслуговування користувача – фахівця в поточних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.

3) змішана – використовуються обидві підходи.

Найефективнішою з точки зору обробки інформації є децентралізована технологія, адже зменшується кількість посередників, забезпечується простий доступ до інформації та обробки, зростає оперативність виконання певних задач.

ЗЧ включає наступні підсистеми:

1) підсистема технічного забезпечення (ТЗ) – включаєтехнічні засоби, що використовуються для одержання, вводу, підготовки, перетворення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, використання та передавання даних і реалізації конкретних дій (керівні, методичні матеріали; технічна документація і персонал, що обслуговує ТЗ);

2) підсистема математичного забезпечення (МЗ) – математичні методи, моделі, алгоритми.

3) підсистема програмного забезпечення (ПЗ)– програми постійного корегування (системні програми, пакети прикладних програм)

4) підсистема лінгвістичного забезпечення (ЛЗ)– мовні засоби для формалізації природної мови, опису інформації елементів ІС

5) підсистема правового забезпечення (ПрЗ)– правові норми і нормативи, що пов’язані з функціонуванням ІС, для її юридичного обґрунтування, створення і функціонування, визначають юридичний статус такого функціонування

6) підсистема інформаційного забезпечення (ІЗ) – використовувані в системі дані і правила їх отримання, зберігання, оновлення, організації структури і змісту інформаційної бази, охоплені інформаційні ресурси і засоби їх опрацювання, структуризації і системні критерії (класифікатори, типові моделі, формати документації)

7) підсистема методичного забезпечення (МЗ) – набір прийомів, правил, документів, інструкцій і положень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових

8) підсистема ергономічного забезпечення (ЕЗ)– множина взаємопов’язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних фізіологічних особливостей людини і технічних характеристик технічного об’єкта, параметрів робочого середовища.