Сертифікація продукції іноземного виробництва

Програма.

Сертифікація продукції іноземного виробництва. Порядок визнання в Україні результатів сертифікації імпортної продукції. Знаки відповідності іноземних систем сертифікації продукції. Порядок ввезення в Україну товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації.

Література: Л. 1, с. 128-143.

 

Методичні вказівки. Відповідно до Закону України "Про сертифікацію" в умовах контрактів на постачання в Україну продукції, що підлягає сертифікації, повинна бути передбачена наявність сертифіката і знака відповідності, які підтверджують її відповідність встановленим вимогам.

Сертифікати або свідоцтво про їхнє визнання представляються у митні органи разом з вантажною митною декларацією і є необхідними документами для одержання дозволу на ввезення продукції до України.

Перелік продукції, що вимагає підтвердження її безпечності при ввезенні на територію України, встановлюється Держспоживстандартом за узгодженням із Державним митним комітетом. Ним передбачена можливість ввезення проб і зразків товарів для проведення їхніх випробувань з метою сертифікації.

Товари, завезені на територію України, підлягають митному контролю, який підтверджує їхню безпеку шляхом:

ü проведення сертифікаційних іспитів;

ü підтвердження іноземних сертифікатів.

Право підтвердження іноземного сертифікату мають територіальні органи Держспоживстандарту. Імпортні товари можуть мати іноземні сертифікати, які не вимагають підтвердження, якщо з закордонними органами з сертифікації, що їх видали, досягнуто згоди про взаємне визнання результатів сертифікації.

Сертифікація експортованої продукції проводиться в системі Держ­споживстандарту України.

Сертифікація товарів, які підлягають завезенню в Україну, повинна проводитися, як правило, до їхнього постачання. Якщо випробування проводяться в закордонних лабораторіях, то видані ними протоколи випробувань є підставою для одержання сертифікатів у тому випадку, якщо лабораторії акредитовані Держспоживстандартом і занесені до Реєстру Системи.

Імпортні товари, безпека яких підлягає підтвердженню, при відсутності сертифікатів через митницю не пропускають і направляють на зберігання відповідно до правил.

При відсутності сертифікату Держспоживстандарту України одержувач може протягом встановленого терміну подати заявку на проведення робіт з сертифікації або визнання іноземного сертифікату. Якщо товар, узятий на збереження, не був переданий на сертифікацію, то після закінчення визначеного терміну він переходить у власність України.

Імпортні товари, безпека яких не підтверджується при сертифікаційному випробовуванні, не пропускаються через митницю. При цьому можливі два рішення: іноземний товар забирає відправник або товар підлягає митному режиму знищення.

 

Сертифікація готельних послуг та

Послуг ресторанного господарства

Програма.

Міжнародні організації з сертифікації готельних послуг. Основні принципи якості у сфері готельних послуг. Обов’язкова та добровільна сертифікація готельних послуг. Основні функції організаційно-методичного центру з сертифікації готельних послуг. Правила обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства. Порядок проведення сертифікації послуг ресторанного господарства.

Література: Л. 3, с. 263-268, 274-277.

Методичні вказівки.

Основними міжнародними організаціями, які сертифікують послуги гостинності є: Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Європейський Комітет з оцінювання та сертифікації систем якості (EQS), Європейська мережа оцінювання та сертифікації систем

якості (EQNET), Європейська організація з випробувань та сертифікації (EOTC).

Основними принципами якості у сфері готельних послуг є:

ü відповідність очікуванням споживачів: послуга повинна відповідати вимогам та очікуванням покупців. У цьому випадку якість тлумачиться як «відповідність призначенню»;

ü відповідність специфікаціям: послуга, придбана покупцем, повинна відповідати технічним специфікаціям (законодавчим, нормативно-технічним вимогам) та характеристикам послуг кращих аналогів;

ü відсутність помилок: стосовно реалізованої послуги це означає задоволення специфікацій відносно виробничого процесу (дотримання виробничих процесів) – вирішує проблему скорочення втрат;

ü цінність за гроші: здебільшого поліпшення якості послуг призводить до зростання витрат підприємства та ціни на послуги;

ü перевищення очікувань споживачів: послуга може надаватись якісно, якщо кожний наступний досвід щодо послуги кращий за попередній.

Діяльність готельних господарств в Україні регулюється вказаними нижче нормативними документами:

Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР (в редакції від 18.11.2003 р. № 1282-IV).

Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002–2010 рр., затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 583.

Наказ Державної туристичної адміністрації України «Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг» від16.03.2004 р. № 19.ї

Наказ Держкомітету по житлово-комунальному господарству України та Держкомітету по туризму України «Про затвердження правил користування готелями та надання готельних послуг в Україні від 10.09.96 р. «№ 77/44.

Наказ Держкомітету по житлово-комунальному господарству України та Держкомітету по туризму України «Про затвердження форм документів сурової звітності та первинного обліку у готелях та Порядку використання та заповнення форм документів сурової звітності та первинного обліку у готелях України» від 30.12.97 р. № 63/53.

ДСТУ 4268-2003. Послуги туристичні. Засоби розміщення туристів. Загальні вимоги.

ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення». За змістом він є модифікованою версією європейського стандарту ISO/FDIS 18513:2003 «Послуги туристичні. Готелі та інші типи розміщення туристів. Термінологія».

Сертифікація готельних послуг проводиться відповідно до «Правил обов’язкової сертифікації готельних послуг», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 27.01.99 р. № 37.

Порядок проведення сертифікації готельних послуг традиційний.

Основні функції організаційно-методичного центру з сертифікації готельних послуг:

ü організація та участь у розробленні організаційно-методичних документів щодо проведення обов’язкової сертифікації готельних послуг, методів визначення та оцінювання показників якості готельних послуг;

ü вивчення, узагальнення та поширення вітчизняного та зарубіжного досвіду з сертифікації готельних послуг;

ü підготовка пропозицій щодо вдосконалення порядку та проведення робіт з обов’язкової сертифікації готельних послуг;

ü забезпечення на договірних засадах ОС ГП нормативною та організаційно-методичною документацією щодо готельних послуг;

ü проведення за дорученням Держспоживстандарту експертизи документів щодо акредитації органів з сертифікації та випробувальних (соціологічних) лабораторій (центрів), галузь акредитації яких включає готельні послуги та участь у їх акредитації;

ü участь у формуванні програм підготовки аудиторів і кандидатів в аудитори готельних послуг.

Правила обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства встановлюють порядок, процедури та вимоги щодо проведення обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства, що надаються суб’єктами туристичної діяльності згідно зі статтею 15 Закону України «Про туризм», в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО.

Об’єктами обов’язкової сертифікації у Системі є послуги ресторанного господарства, результати послуг ресторанного господарства, процес надання послуг ресторанного господарства, системи якості.

Обов’язкову сертифікацію послуг ресторанного господарства здійснюють органи з сертифікації послуг ресторанного господарства (ОС РГ), які акредитовані у встановленому порядку на проведення обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства в Системі та зареєстровані в Реєстрі Системи.

Основні функції організаційно-методичного центру з сертифікації послуг ресторанного господарства такі:

ü організація та координація діяльності органів з сертифікації, випробувальних (соціологічних) лабораторій у сфері послуг ресторанного господарства;

ü організація та участь у розробленні організаційно-методичних документів щодо проведення обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства, методів визначення та оцінювання показників якості послуг;

ü вивчення, узагальнення та поширення вітчизняного та зарубіжного досвіду зі сертифікації послуг ресторанного господарства, підготовка пропозицій для Держспоживстандарту України щодо вдосконалення порядку та методів проведення робіт у цій сфері;

ü забезпечення на договірних засадах органів з сертифікації послуг ресторанного господарства і випробувальних (соціологічних) лабораторій нормативною та організаційно-методичною документацією щодо послуг ресторанного господарства та їх сертифікації;

ü проведення експертизи документів, потрібних для акредитації органів з сертифікації та випробувальних (соціологічних) лабораторій, галузь акредитації яких включає послуги ресторанного господарства, а також участь у їх акредитації.

Під час обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства перевіряються вимоги безпеки і екологічності послуг та умов обслуговування, використовуються методи, які дають змогу:

- повно та достовірно підтвердити відповідність послуги ресторанного господарства вимогам, які спрямовані на забезпечення безпеки для життя і здоров'я громадян, їх майна, охорони навколишнього природного середовища, що встановлені в нормативних документах для цієї послуги, а також іншим вимогам, які згідно з законодавчими актами повинні підтверджуватися при обов’язковій сертифікації;

- провести ідентифікацію послуг ресторанного господарства, а також кулінарної продукції;

- перевірити належність підприємства до класифікаційного угруповання.

Порядок проведення сертифікації послуг ресторанного господарства традиційний.

Для оцінки якості послуги харчування перевіряється дотримання вимог щодо:

ü умов виробництва кулінарної продукції, зберігання, реалізації та організації споживання, у тому числі сировини та продовольчих товарів, які використовуються для виробництва кулінарної продукції;

ü умов обслуговування;

ü умов матеріально-технічного оснащення;

ü рівня професійної підготовки та кваліфікації обслуговуючого персоналу.