Еволюція знань про документ у XVIII – першій половині XX ст. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Еволюція знань про документ у XVIII – першій половині XX ст.



 

Еволюція знань про документ у ХVІІІ–ХІХ ст. Розвиток джерелознавства як науки про документ, прийоми та методи критичного аналізу зображення об’єктивної дійсності у джерелах. Д. Віко та обґрунтування важливості критики документа. Просвітителі про “справедливість” документа (Ш. Монтеск’є, Вольтер, Е. Гібон, Д. Юм, Тюрбо, Ф. Прокопович, М. Ломоносов та ін.). Урізноманітнення методів аналізу джерел. Досвід критичного вивчення джерел давньоруської історії у ХVІІІ – на початку ХІХ ст. (А. Шлецер, М. Новиков, М. Каченовський, М. Карамзин, О. Зинов’єв та ін.).

Джерелознавчі студії першої половини ХІХ ст., їх термінологічні знахідки (М. Польовий, М. Устрялов, З. Бехер, М. Костомаров та ін.). Критика історичного документа Л. Ранке, Б.-Г. Нібуром. Тлумачення понять „джерело”, „історичне джерело” К. Бестужевим-Рюміним, І. Дройзеном, В. Іконниковим, І. Срезневським. В. Ключевський і його навчальний курс із джерелознавства. Джерелознавча критика Ш. Сеньобоса, Ш. Ланглуа. Е. Бернхайм, О. Лаппо-Данилевський та їх філософські, загальні, спеціальні визначення сутності джерела, методики його вивчення.

Історико-філологічні дослідження документа в бібліографії, бібліології, книгознавстві. Розвиток традиції дослідження матеріальної складової документа. Зародження спеціальних галузей науки, об’єктом дослідження яких є матеріальна основа документа або його конструкція (кодикологія, палеографія, папірологія, сфрагістика, папірусологія, філігранологія та ін.). Формування уявлень про документ як системний об’єкт.

Розвиток організаційного рівня дослідження документів. Масове поширення у вітчизняній, зарубіжній традиції товариств, гуртків, навчальних закладів, що займаються вивченням документа (Одеське товариство історії та старожитностей, Комітет із розшуку старожитностей при Київському імператорському університеті ім. св. Володимира, Таврійське товариство історії, археології та етнографії, Історичне товариство Нестора-літописця в м. Києві, Наукове товариство ім. Т. Шевченка, Харківське історично-філологічне товариство; Товариство історії та старожитностей російських при Московському імператорському університеті, Рум’янцевський гурток шанувальників російської історії, Російське історичне товариство (Російська імперія), Комітет історичних праць (Франція), Товариство Селдека (Велика Британія), Товариство військово-морської історії (США), Массачусетське історичне товариство (США); академії історії (Португалія, Іспанія), Історична комісія при Баварській академії наук (Німеччина), Королівське товариство наук (Чехія), Школа хартій (Франція), Міланська, Венеціанська школи палеографії (Італія), Австрійський інститут історичних досліджень (Австрійська імперія), Школа дипломатики (Іспанія), Ватиканська школа палеографії та історичної компаративи, Санкт-Петербурзький археологічний інститут та ін.), їх періодичні видання, документальні зібрання. Роль вітчизняних і зарубіжних археографічних товариств у дослідженні документа, їх публікації. Тимчасова комісія для розгляду давніх актів у Києві та її творча спадщина. Архіви (Цісарсько-королівська установа давніх галицьких гродських і земських актів та корроборації документів (Львів), Центральний архів давніх актів у м. Києві, Харківський історичний архів та ін.), губернські вчені архівні комісії, їх роль у накопиченні знань про документ. Значення архівознавчих праць для розвитку знань про документ (В. Антонович, М. Грушевський, М. Калачов, Д. Самоквасов, І. Каманін та ін.).

Галузева, функційна спеціалізація, диференціація державного, муніципального управління у XVIII–XIX ст. Видове урізноманітнення документа. Розвиток систем документації. Системи спеціальної документації: документація бухгалтерського, статистичного обліку; військова, дипломатична, судова, комерційна та ін. документації. Еволюція реквізитів, ознак, властивостей документа, форм документування. Зростання ролі діловодних служб у суспільстві, державі. Складання практичного діловодства як системи регламентування документальної діяльності органів державної влади та управління, організації роботи з документами. Державні нормативні акти („Volumina legum” Гетьманщини, „Генеральний регламент”, „Регламент або статут Головного магістрату” Петра Великого, документально-актові реформи Анни Іоаннівни, Катерини ІІ, Павла І, „Загальне обґрунтування губернське”, „Загальне обґрунтування міністерств” Олександра І та ін.), тематичні праці (Л. Магницький, Ф. Русанов, В. Вельдбрехт, К. Зосимський, М. Варадинов, І. Ріхтер та ін.) про регламентацію діловодства. Теорія діловодства про документ як засіб оперативної дії. Відкриття нових можливостей вивчення документа як факту об’єктивної дійсності.

Зародження документаційної науки. П. Отле (“Трактат про документацію”), А. Лафонтен і документація. Концепція універсального розуміння поняття „документ”, засади теорії документації. Заснування та діяльність Міжнародного бібліографічного інституту. Розгляд документа як системного об’єкта у першій половині ХХ ст. Утвердження широкого тлумачення джерела, розроблення основ зовнішньої і внутрішньої критики під впливом „нової історичної науки” (М. Ліхачов, С. Шумаков, Л. Карсавін, С. Щебелєв, О. Добіаш-Рождественська, В. Пічета, О. Шестаков, Г. Саар, С. Биковський, Б. Греков, М. Тихомиров та ін.). Джерелознавчі студії школи Анналів. Віндельбандівський гурток істориків, їх ставлення до документа як об’єкта дослідження. Структурно-лінгвістичні студії Ф. де Соссюра та новації у вивченні документа („Основи структурної лінгвістики”).

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.87.133.69 (0.061 с.)