Крім римського священика ніхто інший не може коронувати короля

Євангелік. А хто інший, якщо не римський священик, архієпископ гнєзненський?

Оріховський. Добре говориш. Але тоді запитаю ще: кому велять коронувати польського короля право і статут польський?

Євангелік. А кому ж іще, якщо не архієпископові гнєзненському?

Оріховський. Тоді той король, який би був від когось іншого, а не від римського священика коронований, хіба не був би коронованим королем усупереч праву і всупереч звичаєві Польської держави?

Євангелік. То правда.

Оріховський. Такий король не був тоді таким у Польщі королем, яким королем були Хоробрий Болеслав і його нащадки, аж до нинішнього короля у Польщі?

Євангелік. Саме так.

Оріховський. Тоді не був би польським королем, але якимсь приблудою і справжнім fur et latro [«Злодій і розбійник»], якого якби до Польщі прийняли, мусили б той звичай королівської коронації і те право, яким користуємось, і той стату, котрий написаний маємо, разом з королівською присягою геть з Польщі усунути, тобто мусили б утратити Польську державу.

Євангелік. А чому нам того на проповідях не розповідають?

Папіст. Розповідають, але ви не слухаєте. Нічого вам у нас не подобається, що приносить вам здоров'я і збавлення. А це тому, що хочете згинути.

Євангелік. Не хотів би згинути. Папіст. Згинеш, якщо за іншими підеш і якщо від священика відлучиш.

Євангелік. Я чекаю, щоби мені показали, що жоден інший священик не може короля настановляти, а лише римський священик.

Оріховський. Покажу явно, як і обіцяв. Але спочатку запитаю, чи є Церква єдиною?

Та сама Церква є, яка здавна була

Потім, чи тою самою, а не іншою, нині у нас Церква є, яка за апостольських часів була правлінням, славою, владою?

Євангелік. Любий докторе, дай відповідь сам тому софісту за мене.

Папіcт. В тому не треба сумніватися, що Церква є одна, а не дві. Бо про те Дух Святий через Соломона так каже:

«Una est columba mea, perfecta mea» [«Та єдина вона -- ця голубка моя, моя чиста» ¹⁵³].

Пісн. 6

А якщо є одна Церква, тоді в ній той самий порядок, і та сама слава, і та сама влада є нині, яка й раніше в ній за апостольських часів була.

Оріховський. Тоді й нині та сама Церква. А чи, як і раніше, за ключника Петра має?

Папіст. Так.

Оріховський. Тоді чи має той Петро ключі і вівчарню, яку тими ключами відкриває і закриває?

Папіст. Щира правда, що та

Оріховський. А чи може хтось увійти до тої вівчарні Петрової, служачи, чи лише той, кому до вівчарні той ключник відкриває?

Папіст. Саме так.

Оріховський. Питаю ще: чи має Церква нині, як раніше мала апостолів, пророків, євангелістів, пастирів і докторів?

Папіст. Боже порятуй -- інакше сказати.

Оріховський. А яким чином тоді увійшли вони до вівчарні: через двері чи куди-інде?

Папіст. Певно, що не через вікно і не через дірку.

Оріховський. То, значить, їм Петро ключем двері до вівчарні відкрив?

Папіcт. А як ще інакше?

Оріховський. Тоді правлячого ані апостола, ані пророка, ані євангеліста, ані пастира, а по-нашому мовлячи, священика не має у тій вівчарні жодного, який би не ввійшов через Петром відчинені двері до тої вівчарні, довіреної Петрові?

Петрова столиця

Папіст. Усупереч тому ніхто нічого не може заперечити.

Оріховський. Шукаймо ж, де нині мешкає і, взагалі, де завжди мешкає той римський Петро, на якого вказує нам святий Августин contra Manicheum Cap. IV: «Multa sunt, quae me in ecclesiae gremoi iustissime tenent; tenet consensio populorum, tenet autoritas miraculis inchoata, spe nutrita, charitate aucta, vetustate firmata; tenet ab ispa sede apostoli Petri cui pascendas oves suas Dominus post resurrectionem suam commendavit usque ad praesentem episcopatum sacerdotum successio. -- Et Lib. I contra Donat.: Ergo in cathedra unica, quae est prima, sedet prior Petrus; cui successit Linus, tum Cletus, deinceps Clemens et consequenti serie alii» [Проти Манихея, розд. 4: «Багато є такого, що мене в лоні Церкви найміцніше тримає; тримає єдність народу, тримає незавершений авторитет чудесами, надією підтримуваний, на любові зрослий, довголітнім досвідом зміцнений. Зростає (авторитет) від самого престолу апостола Петра, якому своїх овець на паші Господь після свого воскресіння довірив аж до нинішнього єпископату спадковість жерців»]. Гієронім святий ad Damasum [«До Дамаса»] так пише: «Facessat invidia Romani culminis, recedat ambitio; cum successore piscatoris et discipulo crucis loquor. Ego nullum primum Christum sequens, beatitudini tuae, id est cathedrae Petri, communione consocior, super Ułam aedificatam ecclesiam scio; quicunqueexlra domum agnum comederit, prophanus est etc. Non novi Yitalem, Meletium respuo, ignoro Paulinum. Quicunque tecum non colligit, spargit; qui Christi non est, Antichristi est» [«Хай відійде заздрість римської верхівки, хай відступить честолюбство; із спадкоємцем рибалки і з учнем Христа, говорю. Я нікого іншого, крім Христа, не є послідовником блаженства твого, тобто кафедри Петра спільністю я з'єднаний, крім тої скелі знаю зведену Церкву, і всякий, хто поза цим домом вівцю з'їсть, той є нечестивець та ін. Я не знав Віталя, відмовляюсь від Мелетія, зневажаю Павліна. Всяк, хто з тобою не збирає, розтринькує; хто не з Христом, той із Антихристом» ¹⁵⁵].

Отож маєте Христа. Бачите, на якому місці посаджений. Бачите, хто з тим Петром у Римі братства не тримає і слугою Христовим, тобто священиком не є, але є слугою явного злого духу. І не хто інший, каже, але великої святості й мудрості люди, Августин і Гієронім. Закриймо ж тоді те, що почали. Всяк, не будучи братом і товаришем у церковній справі римському Петрові, суне носа до коронації короля. Всяк удирається до Церкви і ґвалтом суне носа до священицького правління. Будучи сам злодієм і розбійником, не може людям іншого дати короля, а лише такого, яким є сам, тобто справжнього тирана.

Євангелік. Дивно мені голову закрутили.

Папіcт. Не побивайся, любий брате. Мусиш до нас, папістів, пристати. Якщо хочеш мати правлячого короля у Польщі, мусиш мати правлячого священика, від римського Петра до Польщі посланого, аби той правлячий священик дав до рук твого короля меч для оборони твоєї вольності.

Євангелік. Як на мене, важко збагнути й таке: як може той дати іншому меча, якого сам не має? Quia nemo dat id, quod non habet [«Тому що ніхто не дає того, чого не має»].

Ів. 18

Адже ти сам нещодавно розповідав, а передусім той твій Петро, якому сказано: «Ессе duo gladiihic; satis est» [«Ось тут два мечі. Досить!» ¹⁵⁶].

Лк. 22

Папіст. Добре говориш, що Петрові сказано: Петре, меча не вживай! Але того йому не сказано: не май при собі, Петре, меча; і позаяк сказано: Mitte gladium tuum in vaginam [«Всунь у піхви меча!» ¹⁵⁷].

Як папа має меча і як його не має

Має Петро меча, але його в ножнах, тобто в Церкві своїй: не для себе, а для королів ховає. Quia summus sacerdos habet potestatem gladii, sed exercitium eius non habet [«Тому що найвищий священик має владу меча, але його військо не має»]. Про це читайте давні декрети святих людей. Приклад чого маємо в місцях, де бурмістр має меча, але до злочинця його не вживає, внаслідок своєї справедливості залишає його катові.

Євангелік. То ти прирівнюєш папу до бургомістра, а короля -- до ката?

Кат у Речі Посполитій є королівською рукою

Папіст. Знай те напевне, що de rigore iustitiae [«Про стислу справедливість»], якби не було в місті ката, мусив би сам бурмістр вішати злодія.

М. 22

А якби не було бурмістра, мусив би сам староста те чинити; бо королям, зокрема, наказано: «Maleficos non patiaris vivere super terram» [«Не терпи, щоб злочинці жили на землі» ¹⁵⁸].

Євангелік. Говори тоді так: якби не було короля, мусив би сам папа своєю рукою вішати злодія, оскільки він є над усіма королями правителем у Церкві Божій, а також королем найвищим. Так, принаймі, з твоєї розповіді випливає.

Сам, 15

Папіст. Саме так. І за Самуїла найвищий священик амалехіта Агагу перед усім народом власною рукою не розсікав на шматки, а зняв спочатку Саула з королівського престолу, тому що він одружив того короля всупереч його забороні. Бачиш, як тоді, коли не було короля, священик серед люду божого, лишившись без короля, слуги свого, сам власною рукою справедливість Божу чинити мусив.

Євангелік. Дивна справеливість серед людей Господом Богом встановлена.