Без Церкви немає посадової правди 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Без Церкви немає посадової правди



Євангелік. Напевно.

Оріховський. Так само, якщо розворушити короля, священика, вівтар, то знайдеш Церкву і віру. Бо без Церкви немає ні віри правдивої, ні вівтаря, ні священика, ні правдивого короля. Щирою зрадою і фальшю є те, чого нема в Церкві. Чи можете дозволити таке?

Папіcт. Не знаю, як хто думає, але я все те дозволяю, quia quicquid extra Ecclesiam Catholicam est, peccatum est [«Тому що все, яке поза католицькою церквою, е грішним»] Як тільки ти вийдеш з Церкви, вмить віра твоя стає невірою, жертва -- прокляттям, священик -- блюзніром, король -- тираном, королівство -- неволею.

Оріховський. Отож, якщо ми хочемо на жодному ступені Польської держави не шкутильгати, тримаймося того цинку, раджу, і в тій вірі, взірець якої я показав на тому цинку, постійно мешкаймо разом.

Церква є могутньою вежею Пісня 6 Лк. 14.

Nam haec est illa turris fortitudinis terribilis, ut castrorum acies ordinata [«Бо він є тою вежею жахливої сили, що е певним військом фортеці» 66]. I мені здається, що саме про таку віру говорить Господь Христос, коли згадує нас. Отож, якщо хочемо таку вежу будувати, то перед початком будування, сядьмо і порахуймо для себе, щоб знати, чи вистачить нам на будування матеріалу чи ні; аби потім, заклавши фундамент, не були змушені через нестачу всього для будівництва, покинути його і чути від прохожих: «Та людина почала будувати, але не змогла закінчити».

Єретична вежа.

Таке можна справедливо сказати про всіх єретиків, які ніколи не думають перед тим, як закладати фундаменти різним своїм єретичним віровченням. Пихою, заздрістю, лакомством запалені, вони лякливо закладають фундаменти своєї єресі.

М. 2

Саме так і по потопі люди супротивні Богові фундаменти лякливо закладали, вежу Вавілонську будуючи, яку висотою з небом зрівняти хотіли 67.

Але Бог цих зарозумілих людей, мову змішавши, по всьому світу розпорошив. Так і нинішніх єретиків на різні мови розділив і по різноманітних сектах розпорошив. Погордувавши тою давньою вежею, що була збудована самим Богом за допомогою патріархів, пророків і святих апостолів, вони вийшли з тої вежі й іншої вежі збудувати собі не змогли, хоч про те і горлопанили.

Хотів Лютер весь дивній державний устрій в Німеччині з грунту вивернути, а свій новий завести.

Єретики починають, але не закінчують свого будівництва

Але не зміг цього зробити разом з

усіма своїми товаришами і згинув разом з своєю сектою. А та віра, тобто давній державний порядок, з ласки Божої, в Німеччині як стояв, так і стоїть. Як і раніше, там священик коронує короля і цісарів римських. Як і раніше, там курфюрсти, хоч деякі з них єретики, а проте і вони не хочуть мати іншого ані королем, ані цісарем римським, а лише по-старому обраного і священиком на ту королівську і цісарську посаду короновану людину.

Те саме і в нас у Польщі діється. Першим Штанкар приніс до нас у Польщу німецьке єретицтво, тобто явне блюзнірство.

Штанкар -- перший у Польщі єретик -- не переміг старої віри

Вся його думка полягала в тому, аби, розчленувавши єрессю людей у Польщі, до основ викорчувати давній польський державний лад. Серед наших, хто звик до нових порядків, були й такі, котрі захопилися новою вірою Штанкара. Вони почали вівтарі зносити, священиків виганяти, скарби церковні розбирати і всякий спосіб давньої віри у Польщі відміняти, а новий державний лад у Польському королівстві будувати. Не змогли досі того вчинити і, дасть Бог, не зможуть цього зробити. Отож, польська universitas не називає іншої в Польщі людини королем, як тільки коронованого на посаду священиком. Самі єретики також Польську державу не називають князівством, ані воєводством якимсь, але називають його Польським королівством -- славним іменем, нам, полякам, найвищим священиком раз з Риму даним. Поїдьте до Варшави, прислухайтесь, якими словами найвищі євангеліки короля вітають. Там почуєте, що Його королівську величність завжди і вітають, і славлять королем, так, як і справді свого пана вітати повинні.

Посольське вітання

А якби нашого пана хтось, вітаючи, назвав інакше, аніж королем, було б, певно, в тому laesae maiestatis crimen [«Злочин образи маєстату»]. Або ось маєте вітання, яким вітали посли у Варшаві короля: чесно і мудро, через маршалка свого і діяльну людину пана Миколая Сеніцького. Але якщо вже дякують Богові посли тим вітанням за короля, тоді хай дякують посли тому ж самому Богу за священика, через якого Бог дав полякам короля.

Якщо хтось дякує Богові за короля то він також дякує і за священика

А якщо посли-земці не мають священика за священика християнського, але мають його за римського антихриста, тоді хай на вальних сеймах не вітають польського короля християнським королем і не мають його за такого, тому що польського короля коронував (як гадають єретики) римський антихрист.

Нарешті, ані ти, о воєводо, кашталяне, маршалку, канцлере, підскарбіє польський, не називайтесь і не іменуйте себе тими іменами, бо титули: palatinus, castellanus, marsalcus, cancellarius, thesaurarius, capitaneus [«Воєвода, каштелян, маршалок, канцлер, підскарбій, староста»] від антихриста римського через короля польського з Риму маєте. Не раніше тими римськими словами і титулами польський король вас обдарував, як спочатку сам латинським іменем Rex Poloniae [«Король Польщі»] був обдарований з Риму папою римським через Яна Лаского, архієпископа гнєзненського. Поверніть тоді римському антихристові його титулами, не носіть їх на собі, не спілкуйтеся з антихристом. Будьте у Польщі або голофетами волоськими, або уланами татарськими, або башами турецькими. Бо такі титули не є папськими іменами з Риму, а іменами давніх єретиків турецьких або татарських, які відновили й постійно відновлюють у Польщі ці сакраментальні лютерани, кальвіністи, станкаристи й інші, їх ви, панове поляки, і ви, панове литовці, немов гадюк на шиї своїй, майже в пазухах своїх ховаєте. Вони вас до турецького життя і до турецької віри фальшем явним і явною зрадою спрямовують. Якщо не оговтаєтеся, потурчимося, о панове поляки і литовці, і в сувоях турецьких, і в ківерах татарських незабаром нам з вами ходити разом. Будь з нами, Господи Боже! На краю прірви стоїмо, ось-ось впадемо і шию об тих єретиків зламаємо, -- цього тільки нам полякам не вистачало.

Єретицька нестатечність

Євангелік. Бував на великих вітчизняних проповідях недавно в одного пана з Варшави, на яких від проповідника його нічого іншого не чув, як тільки, що папа є антихристом, а його священики -- ідолопоклонниками і віра римська є блюзнірством,

А потім, коли з проповіді тої приходили деякі до короля, там велику зміну в них бачив. Бо як короля звали королем, так також архієпископа архієпископом і єпископа звали єпископом. Дивлячись на ту велику нестатечність, я дуже дивувався. Якщо папа є антихристом, а його єпископи - -- ідолопоклонники, тоді статечній людині (а зокрема, панові радцю великому) пристало все закинути і того не згадувати, і тим взаємно вдрвольнятиея, що від того антихриста взяли з Риму.

Назви своїх служб Польща взяла з Риму

Оріховський. Добре мовиш: ні від кого іншого ми, поляки (як тобі й раніше говорив уже), взяли імена: archiepiscopus, episcopus, sacerdos, гех, palatinus, castellanus etc. [«Архієпископ, єпископ, священик, король, воєвода, каштелян та ін.»], як тільки від папи з Риму. Крім того, ще корону, меч і sceptrum [«Скипетр»] ні від кого іншого ми, поляки, маємо, а лише з Риму від папи.

Хто гордує папою, гордує королем

Отож, якщо ти, пане, бридиш папою і називаєш його антихристом, обриджуйся також його подарунками, Quae est enim sotietas luci cum tenebris? [«Бо яка спільність у світла з темрявою» 68?]

До коринф. 6

Вдар об землю іменем королівським і службами королівства його всіма, почавши від воєводи аж до міського бургомістра, так, як ударив об землю іменем папським. Зірви з королівської корони хрест, бо то знак папської вівчарні. Здряпай вінок із королівської голови, якого на польського короля поклала рука папи. Видери з рук короля меч, sceptrum його зламай, виведи з Польщі королівську столицю (хай і знаку її не буде в Польщі), бо вони нагадуватимуть, як ти кажеш, антихриста римського. Ось і Письмо про це: «Respexit Deus ad Abel, et ad munera eius; ad Caim autem et ad munera illius rion respexit» [«Зглянувся Господь на Авеля й на жертву, а на Каїна й на жертву його не зглянувся» 69.].

М. 4

І якщо для тебе римський папа гірший Каїна, не дивися тоді на подарунки, якими він обдарував і облагородив тебе. І як усіх інших королів християнських наділив папа римський, так само і мого (якщо не твого), з ласки Божої, правлячого короля, пана нашого милостивого. Не розповідай, що ти, гордуючи папою, дарунки його на особі польського короля важити й славити мав. Не говори того ніколи, бо тому не повірю. Не може то інакше бути -- на одному зупинитись мусиш: або, гордуючи папою, гордувати і польським королем, або, славлячи польського короля, і папу римського при ньому славити.

Ів. 15

Тримайся гурту, любий пане, бо сам Господь Христос тобі про це каже: «Si me persecuti sunt, et vos persequentur» [«Як Мене переслідували, -- то й вас переслідувати будуть» 70.]. Це найвищий священик каже до вибраних своїх священиків. В цьому найвищому священику римський папа як намісник Бога до всіх своїх і столиці своєї підлеглих християнських королів про єретиків таке може безпечно сказати: «Si me heretici persecuti sunt, o reges, et vos persequentur» [«Якщо єретики переслідували мене, о королі, то і вас будуть переслідувати»].

Мова папи до королів

З ласки Бога ви дорожите мною, не я вами. Всю ту славу і королівську владу, королі християнські, яку маєте, то все від мене маєте. А я від вас у службі вашій священицькій жодної справи не маю. Якщо ви мене покинете -- загинете. Я ж, покинутий вами, не загину, бо я не вашою силою із священст вом своїм, а обітницею Божою в Церкві Божій у столиці святого Петра вічно сиджу. Мені єретики ніколи нічого не зашкодять. Коли вони на мене наляжуть, мене, папу, не вцілять, а вас, о королю, певно, вцілять.

Зах.13

Я є tanquam signum ad sagittam [«Немов ціль, для стріли»], Богом виставлена на всіх єретиків, і про мене йдеться, коли говорять: «Nam percute pastrem, et dispergentur oves gregis» [«Бо вдар пастиря -- і розпорошаться вівці» 71.]. Мене першого, після Господа мого, це стосується. Але як виставлений перед єретиками як ціль я є для них маленькою ціллю. Не помітять мене єретики і на мене не спрямують. Стріли їхні або наді мною, або піді мною, або збоку мене упадуть, поламаються і потовчуться всі об престол мій, а в мене не влучать.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-20; просмотров: 333; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.89.70.161 (0.026 с.)