Без священика поляки не знають що таке екзекуція

Тому й не знаю, чому коронні посли образилися, що в першому «Діалозі» навколо екзекуції, виданому, явно про те розповідаю, що посли наші гордують священством і священиком і що, не знаючи, що таке екзекуція, і дороги до неї не знайдуть. А якщо вже показав себе в першому

«Діалозі», тоді йдімо й до інших.

Три речі мають бути в полі зору науки

А оскільки я маю вам пояснювати про екзекуцію за виданим уже другим «Діалогом», у якому говориться, що Польська держава мусить триматися на королеві, на священикові та на вівтареві, як на трьох кутах, то маю спочатку розповісти, що то за слово «Квінкункс». Тому передусім знайте, що трикутна фігура

 

X x

x

 

є початком усіх інших фігур. Бо та фігура в усіх інших фігурах має бути чи квадратом, чи п'ятикутником, чи шестикутником або семикутником чи іншою якоюсь фігурою. І в тій фігурі всі інші мусять бути самі собою розділені. Але, щоб не вдаватися з вами в глибоку геометрію, досить поки що знати, що подвійна трикутна фігура із спільним середнім пунктом утворює таку фігуру «Квінкункс»

 

 

X x

x

X x

 

 

Цинек -- правильна фігура

Ми, поляки, називаємо те «цинкем». Це слово взяте з латини, як би сказати, «квінек».

Римляни, як то: Варрон ⁵⁴, Цезар, Ціцерон, Квінтіліан -- ту фігуру «Квінкунцем» називають ⁵⁵. Колумелла, особливий майстер у селянських справах, in libris «De re rustica» [«У книжках «Про сільське господарство» ⁵⁶.], доводить, що більш правильної форми фігури для садження садів, ніж «цинк», нема. І доводить це тим, що до якого кута в «цинку» око не прикладеш, то весь «цинек» у своєму полі зору матимеш, чого в квадраті та в інших фігурах не буває. Це оптика, або перспектива, яка про зір міркує, чітко в геометрів доводить.

 

Причина напису

Таке ото тлумачення слова «квінкункс»: слухайте причини того напису, завдяки якому образ Польської держави названо «квінкунксом». Але тут, перш ніж почну говорити, буду просити вас, аби дозволили мені приховані науки вжити, які вище простого розуму простої людини; які нас певною дорогою до непевних справ ведуть. Маємо говорити про природу і про властивість Польської держави. То є справи великі й важкі, не тільки як на мене, простого русина, а, гадаю, також і на мудрого Соломона. Для зрозуміння цих речей нам потрібен шлях знаний і певний, яким могли б наблизитися до того, про що маємо говорити. Але даремно шукати іншого шляху, крім того, який указав нам добрий учитель Арістотель in primo libro Physicorum [«У першій книзі «Фізики»], де вже на початку пише: «Коли вже так наша природа влаштувала, щоб ми від явних і відомих нам речей рухалися до речей таємних і невідомих, то й треба йти від речей нам відомих до речей невідомих зроду-віку ⁵⁷.

Дорога до осилення важких справ

А оскільки маємо речі, які нам відомі наперед, то за прикладом того великого філософа і мушу від відомих мені речей почати, особливо коли берусь про такі високі та глибокі речі говорити.

На світі є три найголовніші речі

Є на світі три найголовніші серед людей речі: король, священик, церква. Ніякої четвертої речі немає, яку б з тими трьома речами можна було зрівняти. Хочу говорити про ті речі, які є: як вони між собою пов'язані і переплетені. Не знаю, отже, звідки маю почати. Чую слова, але справу не розумію. Що б не взяв, усе мені з рук пада. В цих таких моїх труднощах за порадою того самого великого філософа піду до ока і запитаю його, чи має воно перед собою щось таке, чим змогло б мене порятувати. На те відповість мені око так Що б я перед собою не мало, все те є нічим іншим, як тільки фарбованою фігурою. Якщо запитаю я в ока, що то за фігури є, око мені відповість: то є «есси» ⁵⁹, «дриє» ⁶⁰,«квадри» ⁶¹, «цинки» ⁶², «зези» ⁶³ й інші фігури. То я, від ока чуючи, запитаю: що таке «дрия»? Відповідає, що «дрия» є трикутною фігурою, на три кути так розкладена:

 

 

X X

X

 

Так само скаже мені про квадрат, форму якого так мені око виставить:

 

 

* *

* *

 

 

Беру те, що чую, і порівнюю з тим, про що мислю; з тою «дриєю» і з «квадрем» ширше бачити треба, ніж з тими фігурами можна було порівняти. Бо не досить Польській державі мати короля, мати священника, мати вівтар; але йому теж віра потрібна. Мало того, але для Польської держави необхідне ще й те, аби все в християнській церкві об'єдналося. Тому, відкинувши ті дві фігури, довідуюся про цинек, що це за фігура; і розкаже мені око, що таким є й квінкункс, бо є цинкем.

 

 

* * *

*

* *

 

 

Взявши ту фігуру собі до ока, бачимо, що вона дуже нагадує Польську державу, і так учинимо: беремо середню точку у тому цинку і підносимо її подумки догори, і стане п'ятикутна піраміда, немов вежа яка, з гострим верхом, на квадраті встановлена (Pyramis),

«Аналіз»

Слухайте ж, як схожістю того гострого верху піраміда, на чотирьох кутах стоячи, розум людський нам через державу Польську виразить. А нині, в ім'я Боже, згідно з тою схожістю поступимо так. Якщо Польща є королівством, тоді має короля, бо інакше королівством називатися не може. Якщо має короля, то має і священика, який коронує польського короля. Якщо має священика, то має і вівтар, якому той священик служить. А якщо має вівтар, то має закон або віру, на якій той вівтар у християнстві тримається. А якщо має віру, то завдяки вірі, немов шляхом якимось, у Церкві християнській і під П зверхністю Польська держава об'єднана.

На чому тримається Польська держава

І ця Польська держава на королеві, на священикові, на вівтарі, на вірі, як на якихось чотирьох кутах, справою Божою встановлена, змикається в одній святій, вселенській і апостольській Церкві. І, схоже, що так держава названа завдяки вірі, яка з усіх боків захищає її від недругів як духовно, так і тілесно. Тої ніколи не звойованої віри образ або зір у вигляді фігури вам виставлю, дуже подібної до догори піднесеного цинку (Typus).

Чим є Польська держава?

Якби мене тут хтось запитав, що являє собою Польська держава, то на це питання я би так відповів: Польська держава є єдиною країною в Сарматії, яку священик власному своєму королеві, з ласки Бога, вільно вибраному, передав, вівтарем святого Христа обладнав, християнською вірою від Бога освятив і в єдиній, святій, вселенській і апостольській Церкві об'єднав і зміцнив. Погляньте сюди, як за порадою Арістотеля, почавши від ока, простою дорогою до зображення Польської держави ми прийшли. Радий був би почути, що ви це приймаєте.

Папіcт. Я всупереч тому говорити не вмію. Бачу, що тут ціла дефініція: «Habet enim et genus, et differentias suas [«Має-бо і рід і відмінність свою»], у школі, певно, байдиків не бив. І турецьке, тобто єретичне, царство, скажеш, має короля, але не від Бога через священика.

Єретики не мають жодної порядної справи

Єретики теж мають свого міністра, але вівтаря не мають, якому той міністр би служив. Бо вилучено геть з гурту громади єретичні вівтарі. Мали й ідолопоклонники вівтрі, але віри Христа Господа нашого не мали. І єретики мали, як і дияволи, віру; бо й вони разом з дияволом говорять: «Tu es Christus, Filius Dei vivi!» [«Ти -- Христос, Син Бога Живого!»]. Але позаяк у єдності Церкви святої християнської не перебувають, тому мертва у них віра, прокляті вівтарі, фальшиві священики, облудні королі, розбійні їхні держави.

Але наша свята Польща, коли у святій християнській Церкві з усіма членами своїми гуртується і єднається, з ласки милостивого Бога має в собі правдивого священика, правдивий вівтар, правдиву віру, живучи під зверхністю найвищого священика, римського Петра, якому -- визнає -- Богом передана. І якби навіть усі єретики, -- скільки їх на світі та в пеклі нині є і згодом ще будуть, -- повстали, ніколи, жодною хитрістю ані підступом своїм того устрою Польської держави не знищать, яку тут перед очима нашими ретельно виставив.

Євангелік. Я так само нічого проти цього не кажу, бо очевидно, що як тільки будь-який кут чи точку з того цинку, піднесеного догори, порушимо, вся Польська держава вмить упаде. Але скажи мені, чому в «Діалогах» на трьох кутах державу Польську поставив, яку тепер на цинку ставиш?

Оріховський. Про легкі речі мене питаєш. Бо я в тих «Діалогах» cognitione confusa, non autem cognitione distincta [«Не за наукою безладною, але за наукою виразною» ⁶⁵] йшов.

Відмінність між «Діалогами»

Говорив у тих «Діалогах» з нашою братією запросто, поставив перед ними короля, священика, вівтар як речі знані, щоб легше із речей відомих явно покладену екзекуцію могли зрозуміти. Але (якщо добре придивишся) біля тих трьох речей побачиш також віру і Церкву.

Євангелік. Чую, що говориш, одначе в «Діалогах» не бачу Церкви, не бачу віри.

Оріховський. А в кремені ти бачиш вогонь?

Євангелік. Не бачу.

Оріховський. А вдар об той кремінь огкивом і на гніту побачиш його.