Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ ЗМ їв. Економічна та наукова системи документації ⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 34Следующая ⇒ Коло питань: Бізнес-план. Контракт. Зовнішньо-торго­вельні та комерційні документи. Звіт про науково-дослідну та науково-конструкторську роботу. Дисертація. Оглядово-аналітичні документи. Автореферат дисертації. Переклади іноземної та вітчизняної наукової документації. Препринт. Де­понований рукопис. Кожен документ, незалежно від характеру зазначеної в ньому інформації — економічної, наукової, навчальної чи управлінської — завжди виступає елементом якоїсь певної системи документації. Уся сукупність систем документації, що функціонують в оперативній чи ретроспективній сфе­рах, являє собою досить складну багаторівневу систему. Ця система складається з цілого ряду підсистем, котрі, у свою чергу, виступають відносно самостійними системами по відношенню до своїх структурних складових. Кожна з підсистем містить певну кількість документів, які відіграють ту чи іншу відповідну роль у сферах функ­ціонування й розвитку суспільства, його структурах та соціальних інститутах. При формуванні систем докумен­тації використовується системний підхід, який безпосеред­ньо зв'язаний з проведенням класифікації документів. Особливу роль у сукупній системі документації офі­ційного походження займає економічна та наукова систе^ ми документації. Так, в економічній системі документації, як вже зазначалось в попередніх змістових модулях, мож­на виділити виробничу, фінансову, цінову, банківську, торговельну та зовнішньо-торговельну документацію. Наукова система документації, в свою чергу, містить на­уково-організаційну, науково-дослідну, дослідно- конст­рукторську та патентну документацію. У зв'язку з постій- ним ускладненням функцій суспільства, зміною й вдоско­наленням технологій обробки інформації відбувається по­дальша диференціація зазначених систем документації, виділення та розвиток нових підсистем. Економічна система документації Економічна система документації відображає конкретні, практичні питання ведення сучасного господарства, ор­ганізації торгівлі, ведення фінансової та цінової політики, здійснення банківської діяльності. Розглянемо деякі з її основних видів, а саме: бізнес-план, контракт, зовнішньо-торговельні та інші комерційні документи. 0 Бізнес-план — важливий обов'язковий документ, що підсумовує ділові можливості й відкриває перспективи їх реалізації колективом (командою спеціалістів та вико­навців). Бізнес-план необхідний усім господарським струк­турам для успіїпної роботи. Він має окреслити основні на­прями діяльності, найоптимальніший шлях розвитку, діяльності, методи та шляхи їх реалізації. Зазначений вид господарської документації використо­вується також з метою подання для отримання кредиту в банку, позики, а також для внутрішніх потреб самої ор­ганізації. Основна увага під час складання бізнес-плану приді­ляється викладенню ідеї (меті) бізнесу та розробці шляхш її реалізації, тобто повинно бути визначено: — предмет діяльності; — майбутній продукт виробництва (послуга) і чим він чи вона будуть відрізнятися від інших; — у яку можливу суму обгйдеться реалізація цього пла­ну (проекту); — джерела, які будуть сприяти досягненню мети. Бізнес-план повинен мати такі внутрішні компоненти: титульна сторінка, зміст, обкладинка. Бізнес-план, як правило, складається з таких основних розділів: 1. План виробництва. 2. Організація управління підприємством. 3. Фінанси та їх використання. 4. Програма інвестування (якщо необхідно). 5. Охорона навколишнього середовища. 6. Оцінка ризику та страхування. 7. Окупність капіталовкладень та ін. Окремий розділ бізнес-плану слід присвятити розгляду мети, стратегії й тактики бізнесу на найближчі роки. При цьому варто провести маркетингове дослідження з аналізом ринку споживачів та попиту на продукт чи послу­гу. У кінцевому результаті, щоб дані були більш реальни­ми, слід мати результат максимального аналізу ринку, ба­зу даних законів та стандартів, які регулюють, дозволяють та захищають упровадження в практику певних видів то­варів та послуг. Контракт (договір) — це комерційний документ, що яв­ляє собою угоду на постачання товару (надання послуг та ін.), погоджений і підписаний експортером та імпортером (постачальником і споживачем). Процедура укладення контракту може проходити в кілька етапів: — попередня усна або письмова домовленість; — проект контракту або попередній договір (може бути надісланий на розгляд другій стороні ініціатором укладен­ня контракту); — оформлення чистового варіанту контракту після вне­сення в нього доповнень (коректури); — підписання обома сторонами. Практична форма контракту (договору) на експорт (імпорт), може складатися з необхідної для продавця чи покупця кількості статей (розділів), наприклад, таких: 1. Предмет контракту.   2. Ціна й сума контракту. 3. Терміни постачання. 4. Якість товару. 5. Пакування та маркування. 6. Умови оплати. 7. Здавання- приймання товару. 8. Претензії (санкції). 9. Гарантії.   10. Форс-мажор. 11. Рекламації. 12. Додаткові умови. 13. Юридичні адреси сторін. Кількість розділів контракту (договору) чітко не регла­ментується, вони підбираються в залежності від потреб обох сторін, які на документальній основі підтверджують свою домовленість та умови її досягнення. Найпоширенішим видом контрактів є контракт на за­купівлю — продаж (виконання послуг) певних товарів. Ос­новна відмінність контракту від договору полягає в тому, що контракт укладається тільки між двома сторонами. Складаються контракти (договори) в письмовому ви­гляді за усталеною формою, часто на спеціальних типових бланках із одноразовим уключенням до них основної інформації. Зовнішньо-торговельні документи — це документи, що підтверджують виконання зовнішньоторговельних опе­рацій, тобто постачання продавцем споживачеві товару, його транспортування, збереження на складах, митного контролю, страхування тощо. Залежно від виконуваних функцій зовнішньоторго­вельні документи, в свою чергу, можна розділити на на­ступні групи: товаросупроводжувальні (документи, що су­проводжують вантаж від пункту відправлення до пункту призначення); відвантажувальні (документи, що склада­ються у зв'язку з відвантаженням товару), комерційні доку- менти. Сюди відносяться документи з оформлення платіжно-банківських операцій; також транспортні, в т.ч. транспортно-експедиторські документи; окрему групу складають страхові документи. Комерційні документи..цт За своїм функціональним призначенням виділяють такі типи комерційних документів: запит, пропозиція, від­повідь на пропозицію, рекомендація, протокол розбіжнос­тей, комерційний акт, претензія, позовна заява. Характе­ристика зазначених документів подана в таблиці 4.3. Таблиця 4.3 Характеристика комерційних документів з урегулювання взаємовідносин між партнерами   № Найменування документа Призначення 1. Запит Комерційний документ, що являє собою звернення покупця до продавця, імпортера до експортера з проханням надати докладну інформацію про товар (послуги та ін.) і скерувати пропозицію на постачання товару 2. Пропозиція (оферта) Комерційний документ, заява експортера про бажання укласти угоду із зазначенням її конкретних умов 3. Відповідь на пропозицію Комерційний документ, у якому покупець підтверджує (акцептує) умови пропозиції продавцеві 4. Протокол розбіжностей Комерційний документ, який складають у разі виникнення суперечностей між текстом договору й доданою до нього сертифікацією 5. Комерційний акт Документ, який складається представниками залізниці в разі виникнення порушень вантажоперевезень 6. Претензія (рекламація) Комерційний документ, який складають на добровільних засадах у разі виникнення порушень договірних умов 7. Позовна заява Комерційний документ, що містить прохання про стягнення з відповідача примусовим порядком претензійних сум або певного майна Наукова система документації Наукова система документації — це певна система до­кументальних джерел наукової інформації (наукових доку­ментів), що слугує для опису наукових знань, включених в інформаційні комунікації. Наукові знання при цьому треба сприймати не як чисті формулювання фактів, методик та концепцій у свідомості людини, а як взаємопов'язані між собою 'ієрархічними зв'язками, існування яких зумовлене попередніми виснов­ками та судженнями, на яких побудоване формулювання наукового результату чи котрі дали можливість спожива­чеві усвідомити повідомлення, що описує цей результат. Наукову систему документації можна проаналізувати за­вдяки класифікації та типологізації документів за певними ознаками. Класифікаційний аналіз будь-якого документа, як вже зазначалось в попередньому розділі, повинен вихо­дити з характеристик двох його складових: тексту та ма­теріального носія. Так, класифікуючи документальні джерела наукової інформації, проф. С.Г.Кулешов умовно поділив їх відпо­відно за «характеристиками змісту» та «характеристиками форми» [191;.До характеристик змісту вченим було відне­сено тематику, структуру організації матеріалу, стиль його викладення, вид інформації та ступінь її кумуляції. Вищезазначені характеристики змісту наукових доку­ментів для наглядності зведені в таблицю 4.4. * Таблиця 4.4 Класифікація наукових документів за характеристиками змісту     № Найменування характеристики Пояснення щодо застосування     Передбачає використання рубрикаторів, класифікаторів, класифікаційних таблиць тощо. Так, в бібліотечній справі   Тематика використовуються таблиці УДК. Тематика,   змісту предмет, а також основні смислові аспекти можуть бути описані за допомогою лексичних одиниць: ключових слів, дескрипторів     Може бути:     - формальною (за алфавітом чи   Структура нумерацією);   організації - формально-логічною (з відображенням   матеріалу основних смислових аспектів: об'єкт, предмет, мета, галузь використання тощо); - тематико-логічною (з предметною рубрикацією матеріалу)     Включає логічний взаємозв'язок частин тексту, побудову аргументації та   Стиль контраргументацц, викладення суджень та	викладення	умовиводів. Так, теоретичним стилем
	матеріалу	пишуть наукові монографії, прикладним -довідники та інструкції, популярним -відповідні нариси, огляди, енциклопедії
		За характером наукового знання можливий поділ інформації на
	Вид інформації	концептографічну, методографічну та фактографічну. За ознакою новизни щодо суспільного тезауруса можливий поділ шформації на первинну і вторинну^
	Ступінь кумуляції інформації	За рівнем узагальнення, або етапами руху
	наукового знання можлива така
	послідовність: технічний звіт, стаття, монографія, підручник, довідник

Серед ознак форми наукового документа найбільш ха­рактерними є матеріал носія інформації, матеріальна кон­струкція, спосіб фіксації інформації та вид документа. Питання класифікації документів за матеріалом носія, ма­теріальною конструкцією, способом фіксації, створення та побутування шформації досить детально було викладено в попередньому модулі, тому зупинимось більш детально на ознаці їх форми.

Отже, за ознакою форми наукового документа проф. С.Г. Кулешов [19] виділяє такі три їх групи: «видання», «рукописи» та «нетрадиційні», основні групи та особли­вості яких зведено в таблицю 4.5.

Таблиця 4.5 Класифікація наукових документів за ознакою форми

В основу вищезазначених класифікацій наукової доку­ментації покладено поділ їх жанрів за характеристиками змісту і форми. Майже кожен жанр має набір таких спе­цифічних характеристик, сукупність яких можна вважати ознаками конкретного жанру.

Оскільки загальну для наукової документації функцію можна сформулювати як «документальне забезпечення на­уковою інформацією суспільства», то кожна основна функція, що характеризує підсистеми, також має ана­логічне спрямування але вже з певною спеціалізацією в системі цих документів. Така суспільна роль окремих су­купностей ДДНІ і є, на думку проф. С.Г.Кулешова, голо­вним критерієм для поділу їх на типи.

Типологічні ряди наукової документації можна побуду­вати за такими її основними соціальними функціями:

— забезпечення первинною науковою інформацією
суспільства;

— забезпечення процесу професійної підготовки спеціа­лістів;

— забезпечення вторинною фактографічною інформа­цією науки та виробництва;

— забезпечення популяризації досягнень науки, тех­
ніки, виробництва, їх історії;

— забезпечення інформацією про зміст джерел первин­
ної наукової інформації.

Зміст цих функцій можна розглядати як орієнтацію на документальне забезпечення науковою інформацією різ­них сфер діяльності суспільства: науки, виробництва, осві­ти, культури. Є також група документації, основна соціальна функція якої — забезпечення ознайомлення суспільства зі змістом творів наукової спадщини минуло­го. Але жанри літературних пам'яток наукової думки, підкреслює проф. С.Г.Кулешов, значною мірою відрізня-

ються від сучасних, що унеможливлює їх знаходження в спільних типологічних рядах.

Типологічна схема наукової документації може бути по­будована таким чином, як це показано в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6 Типологічна схема наукової документації

в) з утворенням окремого типу (типів) в результаті стрімкого поширення принципово нових документів за ра­хунок інтеграції жанрів різних типів.

Щодо сфер соціальної діяльності, то до числа базових може ввійти науково-інформаційна діяльність, котра на основі аналітико-синтетичної переробки джерел інфор­мації, створених в базових сферах, виробляє інформаційні продукти і пропонує їх цим же сферам. У майбутньому мо­же скластися ситуація, коли науково-інформаційна діяльність в результаті застосування нових ефективних інформаційних технологій сама буде потребувати забезпе­чення певними сукупностями джерел документної науко­вої інформації для створення машинних баз даних.

Основою наукової системи документації є науково-дослідна документація, що являє собою сукупність доку­ментів, які виникають у процесі проведення й виконання науково-технічних розробок. Розглянемо, як приклад, де­які з цих документів.

Звіти про науково-дослідну та науково-конструкторську роботу (НДР та НКР) — це рукописні чи надруковані до­кументи, що містять детальний опис ходу та результатів досліджень.

Звіти про НДР та НКР підлягають обов'язковій реєстрації теми та інформації про провідні аспекти змісту завершеної роботи у виданнях інформаційних органів. В Україні такі функції виконує Український інститут науко­во-технічної та економічної інформації.

Звіт про НДР — документ, що містить систематизовані відомості про науково-дослідну роботу та дає опис про­цесів чи результатів досліджень. Структурно звіт про НДР складається з чотирьох частин:

вступна основна додатки матеріал у кінці звіту

Звітні документи мають титульну сторінку, реферат, вступне слово, опис суті досліду та висновки. Звіти про НДР та НКР відрізняє оригінальність, оперативність, до­стовірність, наявність повних та нових відомостей про ре­зультати роботи.

Дисертація ^aT.dissertatio — «дослідження, обговорен­ня») — кваліфікована наукова робота у визначеній галузі науки, яка пройшла попередню експертизу та представле­на до захисту для встановлення вченого звання у спеціалізованій вченій раді.

Дисертація має внутрішню єдність, містить сукупність наукових результатів, наукових положень, що висуваються автором із метою публічного захисту та засвідчують особи­стий внесок автора в науку та його якості як науковця. Це — завершена робота, що містить нові знання, сформу­льовані та узагальнені наукові концепції. Основні види ди­сертацій показано на схемі 4.13.

Вимоги, які висуваються до дисертацій, сформульовані в «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань». Згідно з Порядком присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура й правила оформлення».

При написанні дисертації здобувач повинен обов'язко­во посилатися на авторів і джерела, із яких запозичив ма­теріали або окремі результати. Використовуючи в дисер­тації ідеї або розробки, що належать також і співавторам, разом із якими були написані наукові праці, здобувач по­винен також відзначити цей факт у дисертації.

У разі використання запозиченого матеріалу без поси­лання на автора та джерело дисертація знімається з розгля­ду незалежно від стадії проходження без права її повтор­ного захисту.

У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загаль­них слів, бездоказових тверджень, тавтології.

До основних реквізитів приміром, титульного аркуша дисертації відносять:

— назва міністерства;

— індекс УДК;

— відомості про автора;

— назва дисертації;

— вид дисертації (рукопис, наукова доповідь, моно­графія);

— позначка про науковий ступінь, спеціальність, відо­мості про наукового керівника (для кандидатської дисер­тації) або наукового консультанта (для докторської дисер­тації)

— місто й рік завершення роботи.
Установлені такі обсяги рукопису дисертацій:

— для докторської — 250—300 сторінок (для гуманітар­
них наук — 350—400 сторінок);

— для кандидатської — 100—150 сторінок (для гу­
манітарних наук — 140—180 сторінок).

Друкується дисертація в п'яти екземплярах та включає текст, малюнки, таблиці, список використаної літератури.

Кандидатські та докторські дисертації після захисту на­правляються для реєстрації в Український інститут науко­во-технічної та економічної інформації. Захищені док­торські та кандидатські дисертації зберігаються в головній бібліотеці країни — Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського. Другий екземпляр дисертації збері­гається у закладі, де відбувався захист.

Оглядово-аналітичні документи (ОАД) — це результат аналітико-синтетичної переробки одного або декількох первинних документів. ОАД відносяться до розряду вто­ринних документів і містять систематизовані відомості про документи або результат аналізу та узагальнення відомо­стей, що представлені в первинних документах.

Види оглядово-аналітичних документів показано на схемі 4.14.

Бібліографічні огляди — це посібники, що являють собою відомості про документи. За призначенням їх поділяють на два види: рекомендаційні та інформаційні.

Рекомендаційні огляди призначені для допомоги за­гальній і професійній освіті та пропаганді знань. Вони створюються з урахуванням рівня підготовки різних груп користувачів.

Інформаційні огляди містять систематизовані відомості, узагальнену інформацію про стан розробки питання без критичної (наукової, технічної, економічної) оцінки авто­ром. За змістом бібліографічні огляди поділяють на такі різновиди: огляди новинок, серій, тематичні, персональні, універсальні, галузеві. Письмовий огляд, як правило, скла­дається з двох частин:

а) вступна стаття, що розкриває тему (проблему);

б) огляд-розповідь, що надає інформацію про документ.

Основне призначення зазначених видів інформаційного огляду — орієнтування споживачів інформації на ознайом­лення зі станом розробки тієї чи іншої проблеми, питан­ня [16].

Автореферат дисертації — наукове видання на правах рукопису у вигляді брошури, яке містить складений авто­ром реферат проведеного їм дослідження, що представ­ляється на присудження наукового ступеня.