Об'єкт, мета й предмет загального документознавства

Формування загального документознавства як наукової дисципліни передбачає визначення основних її складових:

об'єкта, мети, предмета, структури, методів, а також прин­ципів проведення досліджень.

Оскільки документ створюється в процесі здійснення інформаційно-комунікаційної діяльності в сусупільстві, об'єктом загального документознавства виступають усі йо­го види, починаючи від створення та розповсюдження й закінчуючи використанням, а також зберіганням докумен­тації. Це повинно бути комплексне вивчення документа як системної одиниці, спеціально створеної для збереження та передання інформації в просторі й часі.

Метою загального документознавства є розбудова нау­кового знання про документ у єдності його інформаційної, знакової та матеріальної складових, про закономірності створення й функціонування документів у суспільстві. Це може бути як сам документ у цілому, так і його складові частини, а також специфічні риси документальної інфор­маційно-комунікаційної діяльності. При цьому вивчення документа мусить відбуватись як на теоретичному, істо­ричному, так і на практичному рівні.

Предмет загального документознавства включає вивчення властивостей та функцій документа, дослідження методів та роботи з документами в процесі комунікаційної діяльності, аналіз перешкод, що заважають ефективному організуванню систем документації, оцінювання переваг та недоліків ство­реного документа та проблем його сприйняття.

Предметом загального документознавства можуть вва­жатися еволюція та сучасний стан характеристик доку­ментів, у тому числі в процесах їх створення та функціону­вання, як динамічних об'єктів.

До предмета загального документознавства можна віднести також питання технологічного характеру: побудо­ва документальних утворень і визначення найбільш ефек­тивних засобів їх вдосконалення та підтримки в різних соціокультурних сферах та інституціях, розроблення пи-

тань їх класифікування, реферування, створення пошуко­вого образу.

Завдання та особливості загального документознавства

Основні завдання загального документознавства, як на­укової дисципліни й системи знань про документ та до-кументні системи, висвітлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

 

 

 

 

 

 

 

Завдання	- Вивчення документа як предмета на методологічному, теоретичному, історичному та практичному рівнях
- Дослідження документа як системи
- Визначення основних механізмів і закономірностей створення й функціонування документальних систем
- Вивчення властивостей, параметрів, структури та функцій документа
- Вивчення методів і способів документування, побудова класифікацій (типологізацій) документів
- Аналіз й узагальнення результатів досліджень документа та документальних систем
- Окреслення ефективних шляхів документування всіх сфер діяльності людини та вивчення документних потреб суспільства

Становлення загального документознавства, як уже за­значалося, відбувається під впливом низки документознав-чих наукових дисциплін,- Зазначене дає можливість іден­тифікувати загальне документознавство як наукову дисципліну, одночасно показуючи її зв'язки з іншими на­уками та галузями знань, що вивчають документ або ок­ремі його характеристики.

Об'єднання зусиль суміжних наук створює інтегратив­ний напрям розвитку знань про документі У кінцевому ре­зультаті це повинно призвести до формування комплексу знань про документ і документальну діяльність; станов­лення загального документознавства як синергетичної на-

укової дисципліни, системи знань на базі наук документ-но-комунікаційного (інформологічного) циклу.

Окремі властивості, якості та функції документа можуть бути складовою інших наукових дисциплін документ©-знавчого циклу, що розглядають особливості тих груп до­кументів, з якими має справу відповідна наукова галузь практичної діяльності. А от розуміння документа в його історичній, теоретичній цілісності та практичному застосу­ванні, де вініе об'єктом дослідження, узмозі дати саме за­гальне документознавство.

Вищезазначене відрізняє загальне документознавство від інших дисциплін, об'єктом яких виступає документ. Тобто в інших наукових дисциплінах питання, повязані з документом, розглядаються не наголошуючи на них, а ли­ше в тому обсязі,'у якому вони Мають місце в тій чи іншій галузі документно-комунікаційної діяльності.

ВідмінністІ' загального документознавства від теорії діловодства, управлінського документознавства, джерелоз­навства, картографознавства, бібліографознавства, бібліотекознавства й архівознавства полягає в тому, що са­ме тут документ є головним об'єктом дослідження. Інші об'єкти єУ так би мовити, похідними й другорядними, і се­ред них, зокрема, сфери створення, функціонування, ви­користання документів, тобто практичної роботи з ними.

Так, для бібліотекознавства, архівознавства і музеєзнав­ства одним із головних об'єктів виступають відповідно бібліотеки, архівні та музейні установи, а документи в їх сукупності — це другорядні об'єкти.

Бібліографознавство досліджує бібліографічну діяль­ність, в основі якої лежить процес бібліографування, тоб­то описування переважно творів друку. Саме цими об'єк­тами й обмежується сфера вивчення бібліографознавства, оскільки, скажімо, для описування рукописних книг роз-

роблено відповідні методи кодикографії та археографічно­го описування документальних джерел.

У музейній справі особливим є описування документів (видань, рукописних книг, давніх актів). І взагалі, в му­зеєзнавстві цей напрям не є пріоритетним через те, що до­кументальні пам'ятки становлять незначну частину музей­них фондів (за винятком, безперечно, архівів-музеїв та літературних музеїв).

В архівній справі існує своє специфічне архівне опису­вання документів.

Для управлінського документознавства головним об'єк-т том дослідження виступає службовий документ, для карто- графічного — карта, музичного — той чи інший нотний за­пис, нанесений на матеріальний носій.

Загальне документознавство має право на визнання йо­го синергетичною науковою дисципліною по відношенню до інших дисциплін документознавчого циклу, але це не -означає, що воно буде «поглинати» інші дисципліни, навпаки, документознавство взмозі охоплювати об'єкт вивчення в найбільш загальних, визначних рисах, якостях і тенденціях, залишаючи безліч можливостей та суто спе­цифічних проблем на долю суміжних наукових дисциплін, підвищуючи тим самим їх творчий потенціал й збагачую­чи свою методологію.

Розвиток загального документознавства може здійсню­ватись за рахунок взаємозбагачення та застосування різно­манітних аналогів із суміжних дисциплін документознав­чого циклу, підсумовування всього того, що має логічне завершення.

Зазначене якраз і різнить загальне документознавство і інші наукові дисципліни, об'єктом яких виступає доку­мент як складова.

Методи й принципи документознавчих досліджень

У науці не існує єдиного підходу стосовно тлумачення слова «методологія». В одному випадку, під методологією розуміють філософську, світоглядну основу науки, а в іншому — науки про методи й методики.

Метод — це спосіб пізнання, шлях дослідження, при­йом або система прийомів для досягнення певної мети.

Принцип — це основне, вихідне положення, керівна ідея певної науки або діяльності

У загальному документознавстві, як систематизуючій науковій дисципліні всього циклу документознавчих нау­кових напрямів, застосовуються ті ж методи та методо­логічні прийоми, що й в останніх.

У дисциплінах документознавчого циклу поняття «мето­дологія» використовують переважно як методологію науки, яка вивчає документознавчу практику. Необхідність визна­чення «документологічних методів» виникає в тому разі, ко­ли практична документознавча діяльність розглядається як різновид науково-пізнавальної діяльності, оскільки будь-яка пізнавальна діяльність застосовує певні методи пізнання об'єктивної (незалежної від дійсності) реальності.

Наприклад, існує таке поняття як «художній метод» — історично зумовлена цілісна система основних принципів узагальнення й відтворення дійсності в мистецтві; спосіб художньої діяльності як пізнання, оцінки й перетворення

обраного матеріалу на мистецький твір. Аналогічно «доку-ментознавчий метод» можна подати у вигляді системи прин­ципів та способів документознавчої діяльності як пізнання та оцінювання.

Узагальнююче поняття «документознавчий метод» му­сить об'єднувати в собі конкретні прийоми, у тому числі способи та операції, вивчення системи документальних комунікацій.

На думку проф. Г.М. Швецової-Водки, усю сукупність методів документознавчих досліджень можна умовно поділити на декілька рівнів, а саме [36]:

I. Загальнофілософські або діалектико-матеріалістичні,
філософські методи

Наукові методи, що визначаються як філософські кате­горії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абст­рактного до конкретного тощо. Ці методи можуть викори­стовуватися в будь-якій науці або пізнавальній діяльності, вбираючи в себе специфічні риси в залежності від того чи іншого об'єкта та предмета пізнання.

II. Загальнонаукові методи

На цьому рівні методи поділяються на емпіричні (опи­сові), які лише фіксують існуючий стан дійсності (опис, спостереження, експеримент, моделювання) і теоретичні пов'язані з узагальненням емпіричних даних, проникнен­ням у суть явищ, що досліджуються.

До загальнонаукових теоретичних методів пізнання на­лежать: системний, діяльнісний, функціональний, типо­логічний, інформаційний та культурологічний.

Наприклад, системний підхід — методологічний напрям у науці, що ставить своїм завданням розробку засобів, ме­тодів дослідження складноорганізованих об'єктів-систем. Документ являє собою систему — множинність зако-

номірно пов'язаних одне з одним елементів і частин як певне цілісне утворення, єдність.

Водночас, з точки зору сукупності документів, зібраних у фондах органів інформації, бібліотек, архівів, книгарень тощо (в залежності від масштабів системи) документ стає підсистемою чи навіть елементом. При системному підході, як вказує проф. Г.Мі Швецова-Водка, документ розглядається як частина більш об'ємої системи соціаль­них комунікацій [36].

Ш. Спеціальні методи Розроблені в окремих наукових дисциплінах методи, але такі, що самі стали загальнонауковими: логічні соціологічні, математичні методи, Історичний підхід тощо.

IV. Сукупність методів, специфічних для низки спорідне­них наукових дисциплін, що вивчають спільний об'єкт

Так, наприклад, спеціальними методами книгознавчих дисциплін вважаються:

Аналгптакгематичний метод (аналіз тематики видань)

Офуктурно-типологічний метод

(визначення типів і видів видань)

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ _ ■

Топографічний метод (аналіз видань з погляду їх топографічних особливостей) та ін.

На четвертому рівні також можна видалити принципи методології, тобто вихідні положення, які мають врахову­ватися при проведенні документознавчих, бібліографіч­них, патентознавчих та інших видів досліджень.

Соціально-комунікаційно-інформаційний підхід або принцип означає, що документознавство потрібно розгля­дати як частину системи соціально-інформаційних ко­мунікацій, спрямованих на ефективне передавання, оброб­ку й зберігання інформації в суспільстві.

V. Конкретні методи

Найнижчий рівень, що вміщує застосування конкрет­них методів, не дає якихось принципово нових методів, яких немає на попередніх рівнях. Це — рівень, на якому всі перелічені методи й принципи застосовуються для пізнання конкретних явищ документознавства.

Дана ієрархія методів є умовною, оскільки між різними рівнями методології існує зв'язок, залежність, супідрядність та взаємопроникнення.

Пізнавальна сила методів залежить від дослідницького рівня: емпіричного (емпірично-теоретичного) чи теоретич­ного (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Рівні наукового дослідження

 

№	Вид рівня дослідження	Методи
1.	Емпірично-теоретичний	Спостереження, описування, вимірювання, аналіз та синтез
2.	Теоретичний	Генетичний, типологічний,
	ЯШіфсуЩ	системний, структурний, функціональний, гілотетико-дедуктивний, сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного й історичного, моделювання, абстрагування тощо

Вищезазначені методи документознавчих досліджень для більшої наочності зведені в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 Методи документознавчих досліджень

 

Рівень	Найменування сукупності методів	Види методів
І рівень	Діалектико -	Категорії теорії пізнання: аналіз і
	матеріалістичні	синтез, індукція і дедукція,
	(загальнофілософські)	порівняння, узагальнення,
	методи	ідеалізація, сходження від абстракттного до конкретного тощо
II рівень	Загальнонаукові	Емпіричні методи: опис,
	методи	спостереження, експеримент, моделювання. Теоретичні методи: системний підхід, діяльнісний підхід, функціональний підхід, типологічний підхід
III	Соціально -наукові	Логічні, соціологічні, математичні
рівень	методи	методи, історичний підхід
ГУ рівень	Методи, специфічні	Аналітико-тематичний, структурно -
	для низки	типологічний, топографічний
	споріднених наукових	методи.
	дисциплін	Соціально - комунікаційно -інформаційний метод
Урівень	Конкретні методи	Методи дослідження документів:
	документознавчих	розуміння, осмислення, джерело -
	досліджень	знавчий аналіз, статистичний
		аналіз, психологічний аналіз тощо. Методи аналізу, що проводять документознавці або споживачів інформації: самоспостереження, експеримент, соціальне опитуван­ня, експертна оцінка. Методи обробки одержаних знань

Деякі з перерахованих методів, у свою чергу, також мо­жуть мати різновиди. Так, моделювання містить дескрип­тивний, графічний, математичний, фізичний методи. Більшість із цих різновидів застосовуються й у докумен-тознавстві.

Використання тих чи інших методів студіювань, як за­значає проф. В.В.Бездрабко [14], має відбуватись при до-

триманні вихідних принципів методолога дослідження. Серед них,.наприклад, при дослідженні управлінських до­кументів — принцип історизму, об'єктивності, усебічності та цілісності. Характеристику вищезазначених принципів зведено в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 Основні принципи методології

 

№	найменування принципу	Характеристика
1.	Принцип	Передбачає розгляд усіх фактів, явищ,
	історизму	процесів, пов'язаних зі створенням, розповсюдженням та функціонуванням
		документів у їх внутрішньому постійному
		русі, урахування всіх причинно-наслід-
		кових зв'язків, що утворюють те історичне
		середовище, яке визначає їх форму, змісті
		статус. Основоположним твердженням
		цього принципу є визнання єдності й змінності в часі та просторі стану будь-якого об'єкта пізнання
2.	Принцип	Зумовлений природою Й метою будь-якого
	об'єктивності	пізнання - отримання відносно об'єктивних, істинних знань
3.	Принцип	Застерігає від однобічності ведення дослід-
	усебічності	ження, закликає до синхронного розгляду
4.	Принцип	форми та змісту об'єкта пізнання—
	ЦІЛІСНОСТІ	документа й сфери його створення та функціонування

Зазначені принципи в повній мірі можуть бути віднесені й до загального документознавства.

У міру становлення та розвитку загального документо­знавства все більш повнішим і різноманітнішим стає арсе­нал методів, що можуть бути використані. Тісний зв'язок загального документознавства зі спорідненими науковими дисциплінами визначає подальший розвиток та вдоскона­лення його наукового інструментарію.